Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ" - WHITE-BLUE.kiev.ua

World ultras scene: а що ж там за бугром?
World ultras scene: а що ж там за бугром? Підтримка футбольної команди справа така ж стара, як і гра у футбол! З часом розвивалася як сама гра, що оволоділа розумом мільярдів людей на цій планеті, так і підтримка команд. На даний момент практично немає жодного куточка на Землі, де б не ганяли м'яч і в тому або іншому ступені не була б підтримка у гравців. Саме про підтримку і про все, що з нею пов'язано ми і поговоримо в цій статті.

Спершу відповім на питання «Де?». Основними центрами розвитку фан-субкультури по праву можуть вважатися Європа і Латинська Америка. Саме на цих двох континентах супорт досяг небувалих розмірів і певних висот, проте, відкриваючи світовий атлас, в першу чергу в очі впадає північна Америка, а саме Канада і США.  Багато хто  з читачів задасться питанням, мовляв, що там у цих янкі
 
може бути в плані підтримки? Питання резонне. Самі янкі практично не беруть участі в активній підтримці футбольних клубів, а лише пожирають тонни чипсів і випивають літри коли під час хокейних і баскетбольних матчів. Основу підтримки клубів з МЛС складають вихідці з Європи і латинської Америки. На півночі в плані підтримки традиційно сильні клуби за які фанатіють поляки. Розподіл на клуби відбувається по тій же схемі що і в Польщі. Наприклад, в Чикаго, суппортери якого вважаються номером один в лізі, основу підтримки складають ультрас і хулігани Краківської Вісли, а так само їх друзі Ягелонія Белосток. Багато хто з хлопців, приїхавши свого часу до Америки на заробітки, залишились там назавжди. Але їх серця і мозок не мислять себе без футболу і всього, що з ним пов'язане. За інші клуби вболівають легійці з своїми друзями і так далі. Підтримка у цих клубів відповідно в польському стилі. Якщо стоси вибираються на виїзд і добираються до своєї мети - можливі і жорсткі трабли.

У Канаді за деякі клуби фанатіють вихідці з Франції. Наприклад, ультрас Імпакт Монреаль. Кількості не великі 20-30 чоловік, але  хлопці  активно  катають на виїзди,  використовують баннери,  барабани і піротехніку.  Конкурентами для монреальців є  ультрас Торонто, до бійок не доходить, але на дербі панує відмінна атмосфера!

На півдні країни підтримкою займаються латиноси і мексиканці. Тут все по-справжньому, безліч баннерІв, барвисте оформлення трибун, серпантин, клубні прапори і зрідка піротехніка. Кількості з латинською Америкою не співставимі, але все таки... На виїздні матчі суппортери південних команд катають рідко у зв'язку з величезними відстанями.

Чим південніше, тим більші обороти набирає і підтримка. У Мексиці у більшості команд є групи ультрас, проте в плані підтримки вони помітно поступаються латиносам і разом з Коста–Рикою і Гватемалою, де треба сказати так само є ультрас, займають нішу між північною і південною Америкою не тільки в географічно-
му плані, але і по рівню підтримки. Основна проблема згаданих вище країн це неорганізованість при порівняно великій масовості. Суппортери рідко виїжджають на виїзди, а іноді по приїзду їх просто не пускають на стадіони, оскільки в тій же Мексиці часто відбуваються зіткнення на грунті футболу, в яких застосовується і вогнепальна зброя.

Перенесемося з північної Америки на інший континент, і ми потрапимо в країни не так давно приймаючі ЧС. Саме Японія і Корея найсильніше виділяються серед всіх країн південно-східної Азії в плані підтримки. Японці не хочуть відставати від Європи навіть в плані підтримки футбольних команд, у них навіть є безліч груп ультрас у себе на батьківщині. Ultras Curva Nord Sapporo, Urawa Boys, Urawa Red Diamonds, це лише небагато назв тусовок в Японії. Маючи достатньо високу відвідуваність на футбольних стадіонах країни, а так само природжену працьовитість, старання і бажання довести всі до перфектності япошки добилися певного успіху в підтримці команд. За основу узяли італійський шлях ультрас і не приховуючи цього багато своїх угрупувань назвали на італійський зразок. Оскільки піротехніка на японських стадіонах заборонена, та і самі японці не дуже горять бажанням порушити даний закон, в основному в підтримці використовуються елементи хореографії. Величезні прапори, барвисті баннери, різнокольоровиий картон, конфетті і стрічки. Із співом у них теж все гаразд.  Заводять натовп,  як  і  в  Європі,  споукмени з гучномовцями.  По всьому  периметру  сектора розташовуються 
барабани і, разом з військовою дисципліною, це спрацьовує. Так, я теж відносився достатньо скептично до виразу "японські ультрас" до тих пір, поки не побачив їх на відео в справі і не проглянув безліч сайтів в інтернеті по цій темі. Корейці не сильно відстали від японців в плані підтримки, але основний ухил йде саме на голосову її частину. Тут ми вже не побачимо барвисту хореографію і ультрових баннерів.

Інші країни південно-східної Азії, перш за все, асоціюються з вандалізмом і насильством на футболі. Якось гуляючи по численних ОФ сайтах, наткнувся на статтю, в якій мовилося, що за 2001 рік в Китаї на футболі загинуло 24 людина і розповідалось про одне дербі, в ході якого на вулицях міста розвернулася справжня войнушка.

У центральній і північній Азії організованої підтримки практично немає, виключенням є Іран – країна, в якій достатньо висока відвідувана футбольних матчів. На деяких іграх національного чемпіонату збираються організовані групи уболівальників, які переважно займаються голосовою підтримкою при цьому, використовуючи стрічки і серпантин, в усякому разі, це те, що я напевно бачив сам.

На Африканському континенті все дуже залежить від національного колориту. Багатьом відомі випадки насильства на стадіонах Африки, але небагато хто знає про наявність підтримки у африканських клубів. Часто у відсталих країнах континенту під час футбольних матчів відбуваються обряди і ритуали. Так звані уболівальники переважно використовують барабани і ритуальні костюми. На півночі країни, а саме в Марокко все на дещо іншому рівні. Маючи сильний вплив з боку Іспанії футбольні уболівальники в Марокко стали об’єднуватись в групи ультрас, на найважливіших матчах чемпіонату країни, а так само під час гри збірної використовують численну піротехніку. У кращі часи марокканська підтримка віддалено нагадує іспанський варіант.

Що стосується Нової Зеландії, Австралії, Ісландії і Антарктиди, то повірте, там справи з підтримкою команд йдуть гірше, ніж в Україні і це, природно, радує.

Рух ультрас в латинській Америці зародився в 50-і роки, і набирати свої обороти почав після ЧС в Бразилії. Вже в ті роки уболівальники під час матчів покривали все поле папером, а суппортери "Васко" використовували мішки рисової пудри, щоб створити неповторну атмосферу на стадіоні.

На даний момент найкрупніші і впливовіші групи ультрас знаходяться в Чилі, Перу, Колумбії, Аргентині і Бразилії. Домашні сектори інколи збирають по 40 000 чоловік, це притому, що в тому ж Чилі центральні сектори практично порожні. Для молоді підтримка команди  перетворилася на релігію. Звичайно,  латиносів по рівню організації не можна порівняти з італійцями,  але
 вони беруть своєю кількістю, вважаю не одній європейській тусовці не буде під силу скласти конкуренцію латиносам. Сама організація підтримки і всім що з нею пов'язано нагадує Грецію. Багато угрупувань входять в організовані фан–клуби і носять ті ж назви. У Чилі, наприклад, деякі найбільші в країні фан-клуби мають офіційний статус відкрили свої школи, ця проблема достатня актуальна там, оскільки багато підлітків з бідних сімей не вчаться і займаються бандитизмом. Єдине, що їх приваблює в житті - це підтримка свого клубу, тому тусовки почали відкривати школи і при підтримці клубів навчати там молодь.

Завдяки великій кількості людей в групах ультрас (в деяких випадках при підтримці наркомафії) вдається отримувати достатню кількість грошей для закупівлі піротехні-
ки і виготовлення баннерів і хореографічних тем. Організація сектора традиційна, по всьому периметру сектора, а іноді і у середині трибуни розташовуються барабани, а знизу декілька чоловік з гучномовцями заводять шизу. Латиноси здатні завести і нонстоп-шизу впродовж всіх 90 хвилин матчу, причому іноді заряди взагалі не повторюються, настільки багатий репертуар у тамтешніх ультрас.

Проте нас більшою мірою цікавить Європа. Якщо з питанням "Де?", ми більш менш розібралися, то на питання "Як?" перш за все, відповість старенька Європа. Отже, старий світ, мабуть, найрозвиненіший континент в плані футбольної підтримки. Континент на якому одночасно поряд існують декілька напрямів підтримки. Загалом, вважається, що існують два види підтримки: англійський і італійський. Але я б розділив той же італійський стиль ультрас як мінімум на два підвиди – північний і південний. У наші роки є ще одна істотна відмінність між двома вищеназваними стилями, між північним і південним сходом Європи. В Англії і країнах з схожою підтримкою сцена мало креативна – споживацька. Тут ми говоримо саме про підтримку команд, хуліганізм і все що з ним пов'язано я опускаю відразу. Так от в таких країнах багатьма речами займаються менеджери клубів і збірних, хороший приклад це Тартан Армі – суппортери національної збірної Шотландії. По такому ж шляху йдуть і суппортери ірландських, англійських, бельгійських, норвезьких, фінських і естонських клубів. На півдні і сході континенту ініціатива частіше виходить від організованих груп ультрас. Виходить так, якщо на споживачів підтримуючих скажемо "Манчестер Юнайтед" або "Селтік" сильний вплив робить клуб і його організація, то такі угрупування як "Irriducibili", "Delije"  або  "Gate 13" самі  роблять  великий  вплив на  клуб.  Чимось  середнім  між  стилем  англійців  і  італійців,  мабуть,  є 
підтримка в Німеччині і частково Франції. Тамтешніх суппортерів я б назвав супрас (supras) хоча практично завжди вони назвуть себе ультрас, проте їх організація, перш за все німців не завжди буває реальною і часто не обходиться без впливу клубу на суппортерів...

Англійський стиль, перш за все, характеризується відмінним співом в унісон, прекрасним співзвуччям, і приголомшливою акустикою на стадіонах. На матчах збірних суппортери, що притримуються подібного стилю використовують величезну кількість прапорів країни з маркуваням своєї клубної приналежності. Проблема - в роз'єднаності і в повній відсутності організації в плані підтримки. Скандинавія в більшій своїй частині притримується британського стилю, або північного стилю ультрас про який я побіжно згадав. Північний шлях ультрас відрізняється від півден-
 
ного своєю голосовою підтримкою при цьому організація не страждає. Північним стилем прийнято називати варіант, при якому сама підтримка рівна або триває менше ніж паузи між супортом. За невеликим винятком, саме ці два стилі переважають в Скандинавії.

Голландія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Швейцарія, перш за все через італійський вплив більш організовані, ніж скандінави. Більшою мірою суппортерів цих країн можна назвати "супрас" оскільки у багатьох випадках тусовки, що займаються підтримкою, залежні від клубу. Виключенням є кілька угрупувань німців, а також окремі групки ультрас Щвейцарії. Якщо відкинути організацію самих груп, їх незалежність, вплив на клуби і заговорити про рівень самої підтримки, то тут все гаразд. Копіюючи італійський стиль, перш за все німці зуміли внести певний порядок і організацію на трибунах. Всією шизою звичайно рулять від одного до трьох споукменов з гучномовцями. В деяких випадках на секторах облаштовуються спеціальні майданчики для споукменів і так само встановлюються стаціонарні барабани. Супорт в цих країнах так само б відніс до північного стилю ультрас, оскільки дуже часті паузи між зарядами, ну а багато тем в зухвальмо скопійовано у італійців. Сам бував на деяких матчах з участю німців зокрема "Штутгарту". Хлопці прагнуть грамотно оформлювати сектор, непоганий репертуар, але не співають вони як італійці і все тут.

Іспанія і Португалія знаходяться в занепаді. Величезні стадіони, знищення стоячих секторів, комерціалізація футболу до максимуму і заборони на піротехніку - сильно вдарили по супорту в цих країнах. Багато клубів мають як ультрас, так і супрас і головна їх відмінність у відношенні до насильства.

Балкани, Греція і Туреччина, мабуть, номер один в Європі по рівню підтримки і організації тусовок. У Греції, як і у латиносів, багато фан–клубів офіційні,  проте при цьому вони настільки впливові,  що можуть вплинути на те або інше рішення футболь-
 них босів клубу. Фан–клуби мають свої приміщення, де і відбуваються збори основи, на яких розв'язуються проекти на найближчі матчі і акції.

Відмінна підтримка панує і на іграх в Ізраїлі, там часті нонстопінги впродовж всіх 90 хвилин матчу. Угорщина і Словенія по стилю нагадують Балкани, але куди більш скромно.

Поляки традиційно сильні своєю організацією. Останнім часом намітився розподіл на ультрас (які пішли італійським шляхом і в ньому досягли успіху навіть більш ніж німці), і на хуліганів. Поляки достатньо барвисто оформлюють сектори використовуючи не тільки баннери, а й безліч піротехніки разом з картоном,  серпан-
тином і кольоровими стрічками. Звертає на себе увагу використання піротехніки. Тут вам не тільки фаєра, але і нічні вогні, вулкани, барвисті дими. Іноді, правда, зустрічається і північний стиль ультрас. Одну з лідируючих позицій в підтримці у поляків на даний момент займають ультрас познаньського «Леха». З кожного проданого квитка, познаньські суппортери одержують по одному злотому, при відвідуванні в 15-20 тис., це нормальні гроші для організації приголомшливих піротехнічних шоу. Окрім підтримки з боку клубу, фінанси поступають і від організованих злочинних угрупувань, які підтримують місцевий супорт і які, по суті, є частиною основи познаньських хуліганів.

Фанати варшавської "Легії" так само одержують бонуси від продажу тікетів і клубної атрибутики. Наскільки мені відомо, столичним суппортерам активно допомагають варшавські бізнесмени, багато хто з яких виріс на секторі фанатів Легії і з часом досяг певних висот в житті. За один матч піротехніки і різного картону з серпантином використовується на 2-5 тис. долярів, причому на кожен домашній матч легійці мутять щось нове, і вся центральна трибуна (на стадіоні "Легії" ультрас розташовуються саме на центральній трибуні) покривається кольоровим картоном з певним малюнком. Довжина трибуни дозволяє за допомогою фаєров робити певні написи. У минулому чемпіонаті після перемоги в сезоні був викладений приголомшливий напис "Легія" з більше ніж 200 фаєров, подібні теми частенько мутять і хлопці із загребського "Динамо".

Чехія із Словаччиною - це зменшена копія Польщі і нічим особливо не виділяються, хіба що при невеликих кількостях уміють добиватися максимального результату. Подібні шоу влаштовують не тільки клуби–гранди, але і тусовки в 100-150 рил. Чому 
я зупинився на поляках трохи докладніше? Просто менталітет наших фанатів близький до поляків. Так польські хулігани якщо не номер один в Європі, то безумовно на провідних ролях, але і підтримувати команду хлопці теж навчилися і вибраний ними шлях здається дуже правильним прикладом для наших хлопців.

Так само супорт є і в таких країнах як Люксембург і Ліхтенштейн, на Кіпрі і на Мальті. Навіть в Ірландії, з появою великої кількість поляків, останнім часом все більше ультрас-тусовок з'являється на футболі і грамотне використовування піротехніки стало частою справою. Литва прагне піти від совкового стилю фанатіння і безумовно йде по шляху північної підтримки команди, агресивний спів і невідхід від кольорів клубів.

Болгар і Румун можна віднести до балканського стилю фанатіння, бухарестський "Рапід" і "Динамо", софійський ЦСКА і "Левські" влаштовують прекрасне шоу на стадіонах. Все це відбувається на фоні великої кількості перемахів і безладдь, але про підтримку команд там не забули і навряд коли-небудь забудуть.

На поживу, а точніше на десерт нам залишиться Італія і частково Франція. Саме про організацію груп ультрас в цих країнах, а так само про організацію підтримки на стадіонах в Італії і Франції я б хотів поговорити окремо.

Не забиватимемо собі голову питанням, «Що є ультрас?». Останнім часом у фан-пресі звучали дуже багато питання «Що є кешлс?», «Що є ледс?». Відповідь все та ж – це наш стан душі доповнений різними дрібницями, у результаті виливається в «щось». Вже давно ультрас-бригади в Італії чи Франції переросли сотні в кількісному плані. Наприклад, ультрас марсельного «Олімпіка» розділені на близько 10 бригад і в кожній від 100 до 500 чоловік. Кожна бригада окрім своєї назви має герб, баннер, гімн і природно щось на зразок офісу, де зазвичай відбувається підготовка до домашнього або виїзного матчу. У кожній брига-
 ді залежно від кількості учасників і закритості тієї або іншої тусовки, є певний місячний внесок. Звичайно подібний внесок може бути від 5 до 10 євро в місяць – це гроші, з яких і складається общак, причому збір грошових коштів відбувається не тільки по ходу сезону, але і в міжсезонні. Таким чином, бригади створюють гідний бюджет на сезон і здатні витрачати засоби на оформлення сектора. Окрім внесків бригади часто вкладають прайс в різні сфери бізнесу – спортивні магазини, нічні бари, кафе і так далі (плюс до всього додайте гроші від продажу атрибутики).

За декілька днів до матчів (у разі найважливіших ігор і за пару тижнів), не важливо виїздних або домашніх, звичайно збирається общак лідерів угрупувань, якщо бригада одна, то і збирається одна основа. На общаку звичайно вирішується, як діяти на тому або  іншому матчі,  як можна спровокувати суппорт суперника,  зачепити грав-
протилежної команди, можливо, якась історична зустріч або ще щось в цьому роді. Якщо в команді не все гаразд і ультрас є, що сказати гравцям і керівництву, то обговорюється, які баннера варто мутити, що саме писати. Буває, що організацію по оформленню сектора на конкретному матчі на себе бере одна конкретна тусовка, але частіше у кожної бригади своє завдання. За планом стадіону і фанатської трибуни, часто за допомогою комп'ютера розподіляються модулі, кольоровий картон і фаєра. Обговорюється хто рулює шизою, у багатьох випадках є певні жести, що позначають той або інший заряд. На тих, що заводять теж багато що висить, частенько розробляється сценарій послідовності зарядів, щоб звуковий супровід був би в тему і йшов синхронно із змінною хореографією. Завчасно відповідальні люди з кожної бригади мутять тимчасові баннери на гру, нарізають серпантин, готують картон і піротехніку. В день матчу вже з ранку на секторі ведуться підготовчі роботи. Згідно розробленому плану в певних місцях на секторі лишаються міні-баннери на стійках, розвішуються основні полотна, розподіляються по рядах серпантин і стрічки. Якщо планується сектор з різноколірного картону з метою зобразити який-небудь епізод, напис або герб то картони залежно від потреби розподіляють по трибуні. На картонах звичайно пишеться черга підняття того або іншого елементу, оскільки часто мутяться ще кольорові кулі, які вже в заповненому вигляді в сітках заносяться на трибуну або ж підняття міні прапорців з кольорами або гербом клубу над головами. Улюблена тема ультрас міланського "Інтера" – це замут герба клубу і створення фону для нього з тисяч бенгальських вогнів, така тема виглядає приголомшливо. Якщо домашній сектор заповнюється на 10 тис., або навіть більшою кількістю народу, тоді для підтримки злагодженої і гідної шизи на секторі застосовуються акустичні системи – колонки з підсилювачем, споукмен же заводить натовп по мікрофону, приклад – "Олімпік" Марсель. З репертуаром у хлопців теж все гаразд, на общаках обговорюються нові теми і якщо пісня або заряд більшій кількості здається тямущим, то його беруть на озброєння і поширюють між своїх. Інтернет сайти і зіни теж невід'ємна частина ультрових тусовок. З їх допомогою до розуму багатьох фанатів доносяться останні новини і ідеї. Зіни виходять раз на місяць і наполовину заповнюються прикладами кращої підтримки за останній час. Ультрас ведуть передачі про фанатів на радіо і по ТБ, рух культивується і для хлопців це велика частина їх життя.

Не знаю, чи вийде таке коли-небудь у нас, але під лежачий камінь вода не тече. Варто починати з малого, а це, перш за все організація на секторах. Молодь повинна бачити основу на матчах, міцна дисципліна і організованість секторів, по декілька споукменов по всій трибуні, все це повинне призвести до злагодженої підтримки, і тоді ми з гордістю зможемо говорити, що підтримкою відрізняються не тільки латиноси або західна Європа… 


Молодой, Ультрас Вентспілс (Латвия)
Джерело: www.landscrona.ru
Переклад: Dexter

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/articles/459.htm

Назад


Використання матеріалів сайту дозволено за умови посилання на Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ". Для онлайн-проектів - гіперпосилання (hyperlink) на http://white-blue.kiev.ua

Copyright © WHITE-BLUE.kiev.ua, 2006-2024