У футбольних командах, що захищають честь спортивних товариств та клубів, до таких ознак належить назва громади (клубу), колір форми, емблема, прапор та вимпел. Причому в першу чергу слід розглядати офіційну атрибутику, тобто затверджену керівним органом.

Офіційні атрибути слід відрізняти від сувенірної продукції, яка широко використовується з метою популяризації, а останнім часом і реклами, хоч у більшості випадків при виготовленні сувенірів використовуються офіційні атрибути.

НАЗВА
Свою назва наша команда отримала від однойменного Всесоюзного спортивного товариства «Динамо», до складу якого вона входила, і честь якого захищала рівно 60 років (1927-41, 1944-88 рр.) аж до заснування 2 січня 1989 року футбольного клубу з тією ж назвою. Всесоюзне товариство «Динамо» завдячує своїй назві Московському пролетарському товариству, що було створене з метою покращення фізичної та бойової підготовки особистого складу органів та військ Державного політичного управління (ДПУ).
Цікавим є факт виникнення назви цього товариства. Під час обговорення назви 18 квітня 1923 року працівник московського заводу «Динамо» Л.Недоля-Гончаренко, родом, до речі, з України, запропонував назвати товариство ємким словом, яке б містило у собі енергію, силу та рух – «Динамо» (з грецької – «сила»). Ця пропозиція була підтримана, а 1932 році письменник Максим Горький охарактеризував назву словами, які стали крилатими: «Динамо» – це сила в русі». Цей заклик довгі роки був основним лозунгом спортсменів-динамівців.

КОЛЬОРИ
8 жовтня 1924 року створена Центральна Рада пролетарських спортивних товариств «Динамо», визначені також і кольори товариства. На відміну від червоного кольору (колір пролитої крові) армійських спортсменів, чекісти вирішили символізувати слова свого наставника Ф.Дзержинського про світлі та чисті думки працівників цієї організації, для чого обрали біло-сині кольори. Тоді ж була затверджена і перша емблема товариства із зображенням атрибутів 11 видів спорту, у тому числі, звичайно, і футбольного м'яча.

ЕМБЛЕМА
Громіздка та перенасичена емблема не довго проіснувала і згодом була замінена новою, із зображенням великої прописної літери «Д» в ромбі.

Уже на першій відомій фотографії київського «Динамо» можна побачити на футболках гравців саме цю емблему. Хто б міг подумати, що наскрізь пролетарське товариство «Динамо» проявить у питанні емблеми чисто англійський аристократичний консерватизм. Аж до наших днів, тобто понад 75 років, у динамівських клубах у всьому колишньому СРСР збереглись і назва, і кольори, й обриси літери «Д» в офіційних емблемах. Це не може не радувати, адже ніщо так не виховує патріотизм, як дань традиціям.

У 1936 році після реформи спортивної роботи с СРСР було створено 99 добровільних спортивних товариств (ДСТ) за відомчими та виробничими ознаками. Більшість із них мали всесоюзний статус. Особливе місце в силу відомих причин займало Всесоюзне фізкультурно-спортивне товариство «Динамо». У 1939 році до 15-річчя товариства «Динамо» було нагороджене орденом Леніна. У цей період відбулися незначні зміни в емблемі товариства – у верхньому куті ромба з'явилася червона зірочка.

Це не за торкнуло форму – на футболках динамівців була лише або літера «Д», або вона ж у ромбі, але без зірочки.

Як відомо, до появи Призу чемпіонів СРСР з футболу для команди та «золотих» медалей для гравців, чемпіони СРСР нагороджувались перехідним червоним стягом. Зрозуміло, у кожного товариства був свій стяг. У ВФСТ «Динамо» він був традиційного біло-синього кольору із зображенням емблеми товариства.

У 1957 році після ще однієї реорганізації спортивного руху в країні кількість всесоюзних ДСТ скоротилась до мінімуму. У кожній республіці з'явились свої єдині спортивні товариства. Реорганізація торкнулася в 1960 році і ВФСО «Динамо». Хоча за статусом воно залишалось всесоюзним, Республіканські Ради цього товариства отримали більше самостійності. З офіційною емблемою Українська Рада «Динамо» не поспішала. Вона з'явилася лише на початку 70-х років. Збережено традиційну літеру «Д», але уже на фоні прапору радянської України та з надписом «УРСР». 

Питання про зміну емблеми київського «Динамо» постало в 1989 році, після створення футбольного клубу. Керівництву клубу хотілося винайти щось своє. Навіть оголосили конкурс на кращу емблему клубу. Цікавих пропозицій надійшло чимало, багато з них знайшли своє втілення в сувенірній продукції. Особливо актуальним питання про зміну емблеми стало після здобуття Україною незалежності. У ті часи «Динамо» змінило кольори форми на жовто-блакитні. Згодом, коли традиції взяли своє і команда знову стала біло-блакитною, аж до 2002 року жовтий колір став одним із елементів ігрової форми команди. Повернувшись до біло-блакитної форми, ФК «Динамо» зберіг жовтий колір у сучасній емблемі клубу.

Основою теперішньої емблеми ФК «Динамо» (Київ) залишилась та ж стара добра літера «Д», тільки під нею з'явилось слово «Київ». Приблизно з того часу ФК «Динамо» (Київ) та Всеукраїнське спорттовариство «Динамо» мають різні емблеми. Спорттовариство дещо змінило обриси літери «Д» і встановило над нею «корону» у вигляді малого герба України.

У 1996 році нове керівництво «Динамо» удосконалило емблему клубу, вказавши на ній 1927 рік – рік заснування товариства «Динамо» в Києві, та зробивши емблему круглою.

У 2011 році керівництво клубу, на прохання активних вболівальників, змінює емблему, повертаючись до її витоків. Нова емблема відображає історію та традиції клубу.

Таким чином футбольна команда «Динамо» (Київ) за вісімдесят років існування змінила сім офіційних емблем. Усі решта, що зустрічаються в друкованих виданнях та на сувенірах, – неофіційні.

ВИМПЕЛ
Історія вимпелу київського «Динамо» набагато коротша. В СРСР довгий час їхня присутність не віталась, вважаючись зайвою. Всесвітньо прийнята традиція обміну вимпелами перед матчем не знайшла підтримки. У кращому випадку обмежувались врученням букетів квітів. Як наслідок, виробничої бази для виготовлення вимпелів не було, стійких фарбників також. Тому поодинокі екземпляри, виготовлені кустарним способом, не дійшли до наших днів – вони просто вицвіли. З середини 50-х років, коли відновились міжнародні матчі, виникла гостра потреба у вимпелах, оскільки іноземні команди під час рукостискання капітанів перед початком матчу завжди обмінювались вимпелами. Вихід було знайдено, коли виготовили для ДСТ невелику кількість вимпелів та використовували їх у разі крайньої необхідності. Тому зараз шовкові, вишиті вручну вимпели тих років є справжньою рідкістю.

І лише відносно недавно у Львові приватна артіль розпочала випускати простенькі сувенірні вимпели. Потім було запроваджено виробництво більш якісної продукції для забезпечення багатьох клубів і навіть збірної вимпелами, приурочених кожному конкретному матчу. Сьогодні цієї проблеми не існує – клуб може замовити вимпели у кращих закордонних фірм, що спеціалізуються на випуску цієї продукції.

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/fcdk/647.htm

Назад