- Андрію, ти, як номінальний нападник, швидко пристосувався до позиції лівого захисника?

- Було незвично, постійно хотілося бігти вперед. Але моєї перекваліфікації вимагала ситуація. У нас зараз немає лівих захисників, тому потрібно було зіграти мені.

- Раніше коли-небудь доводилося грати на цій позиції?

- На літніх зборах у захисті я зіграв півтора матчі. Звичайно, знав, що в мене з'явилися нові функції та обов'язки, потрібно було оборонятися і відбирати м'яча в суперника. Це не найкращі мої якості, тому було трохи незвично.

- Після того, як у другому таймі твоє місце зайняв Бетао, стало легше? З'явилася можливість частіше підключатися до атак?

- Так, трохи. Відповідальності за оборону стало менше, я відчув себе у своїй стихії.

- Скажи, граючи захисника, швидко знайшов взаєморозуміння з Алмейдою та Юссуфом?

- Так, проблем не виникло.

- У моменті, коли Гусєв забив гола, проти тебе порушували правила?

- Ні, порушення там не було. Я гадав, що захисник мене буде збивати, а він цього не зробив.

- Наскільки важко два тижні поспіль грати з одним і тим самим суперником? Набридає?

- Я би так не сказав. Ми грали в Кубку України і в чемпіонаті, а це абсолютно різні турніри.

- Судячи з того, що обидва рази «Металіст» вдалося обіграти, не такий він грізний суперник?

- У харків'ян хороша команда, мені сподобалося, як вони грають. Не вважаю, що це слабкий суперник.

- «Динамо» вперше цього сезону зіграло два матчі на тиждень…

- Не дуже важко, все ж таки більшість хлопців до цього звикли. А як на мою думку, чим більше ігор - тим краще.

- Минулого тижня ти дебютував в Лізі чемпіонів. Що відчував перед виходом на поле?

- Звичайно, невелике хвилювання було присутнє, все ж таки, для мене це був новий турнір, в якому раніше не доводилося грати. Добре, що вдалося перемогти, але своєю грою я залишився незадоволений. Можливо, перехвилювався.

- Газзаєв тобі особисто давав якесь напуття?

- Перед будь-якою грою тренер дає установку, яку хоче, щоб я виконав.

- Коли лунав гімн Ліги чемпіонів, мурашки по шкірі не бігли?

- Ще й як бігли. Хлопці кажуть, що у всіх таке було, навіть у тих, хто не вперше грав у цьому турнірі. Було незвично, адже в дитинстві я тільки по телевізору бачив і чув, як лунає цей гімн. Було цікаво, які відчуття охоплюють футболістів у цей момент. А зараз я сам стояв на полі, на цьому місці. Емоцій стільки, що словами не передати.

- Здалося, що на лівому фланзі ви з Маграо заважали один одному, закриваючи одну зону...

- Я би не сказав, що ми заважали один одному. Просто в першому таймі дуже добре й організовано в обороні грав «Рубін». Ми, у свою чергу, виглядали мляво. А після перерви включили швидкості, тому й виграли.

- Засмутився, що тебе замінили?

- Залишився незадоволений своїми діями. Хотілося зіграти краще. В цілому, звичайно, за команду був радий.

- Напередодні в тебе відбулася ще одна важлива подія – дебют і гол за збірну України. Емоцій вистачало?

- У цьому плані має відчуватися якась психологічна втома, адже за такої кількості емоцій у людини рано чи пізно наступає внутрішнє спустошення. Але за собою поки такого не помічаю.