| Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ" - WHITE-BLUE.kiev.ua |
| Буряк і Рудаков згадують перемогу на "Санкт-Якоб" |
Видатну перемогу «Динамо» у фіналі Кубка кубків 1975 року над угорським «Ференцварошем» (3:0) згадують колишні гравці команди і безпосередні учасники знаменної події в Базелі Леонід Буряк та Євген Рудаков |
|
Леонід Буряк, півзахисник «Динамо» 70-х років: - Я чудово пам’ятаю всі подробиці поєдинку 35-річної давнини, коли ми грали з «Ференцварошем» у фіналі Кубка кубків 1975-го року. Все це свіже в пам’яті, немов було вчора. Сильніше психолога, ніж Лобановський, напевно, у світі немає. На кожну гру в нього знаходилися свої аргументи, щоб «запалити» хлопців. У той час до переможних результатів команди всі дуже швидко звикли. Якось невиграш у Києві в московського «Торпедо» було сприйнято наче трагедія. У фінальному матчі в Базелі Лобановському було одночасно і легко, і складно. Легко – тому що компанію неабияких футболістів не потрібно було налаштовувати, інший результат, окрім перемоги, ніхто не розглядав. Пам’ятаю, перші хвилини видалися дуже напруженими, але надалі, коли ми забили три м’ячі, гра для нас склалася легко. У Києві в аеропорту нас зустрічали вболівальники, була купа привітань, святкова вечеря. Хвилин 20 ми взагалі не могли виїхати, машини підіймали на руках. До Кубка ми вилили шампанське, кожен хотів зробити ковток. Одним словом – було грандіозне свято. У мене вдома залишилася натуральна копія здобутого кубка, я пишаюся, що вона перебуває в моїй колекції. Євген Рудаков, воротар «Динамо» кінця 60-х і 70-х років: - У першу чергу, згадується, наскільки серйозно футболісти поставилися до фінальної гри. Адже в той час у нас, молодих хлопців, було багато спокус, але ми від них за власною волею відмовилися. «Динамо» вперше в історії грало у вирішальному матчі такого престижного турніру. Всі мої партнери гідно і чесно виконали свій борг, зіграли на найвищому рівні. Лише після здобуття Кубка кубків відчули, якого високого рівня досягли. Поза сумнівом, натхненником тієї великої перемоги був Валерій Васильович Лобановський. А вибороти такий престижний трофей було великою честю не лише для команди, але й для всієї нашої великої країни. «Динамо»: шлях до фіналу 1/16 ФІНАЛУ 18 вересня 1974 року. Київ. Центральний стадіон. 75 000 глядачів. 2 жовтня 1974 року. Софія. Стадіон імені Васила Левські. 35 000 глядачів. 1/8 ФІНАЛУ 23 жовтня 1974 року. Франкфурт-на-Майні. «Вальдштадіон». 25 000 глядачів. 5 листопада 1974 року. Київ. Центральний стадіон. 60 000 глядачів. 1/4 ФІНАЛУ 5 березня 1975 року. Бурса. Стадіон імені Кемаля Ататюрка. 30 000 глядачів. 19 березня 1975 року. Київ. Центральний стадіон. 95 000 глядачів. 1/2 ФІНАЛУ 9 квітня 1975 року. Київ. Центральний стадіон. 100 000 глядачів. 23 квітня 1975 року. Ейндховен. Стадіон «Філліта». 24 000 глядачів. ФІНАЛ 14 травня 1975 року. Базель. Стадіон «Санкт-Якоб». 10 897 глядачів. 16.05.2010 Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/news/1391.htm Назад |
| Використання матеріалів сайту дозволено за умови посилання на |
| Copyright © WHITE-BLUE.kiev.ua, 2006-2026 |