Пан Колесніченко, крім депутатства в українському парламенті, також приймає активну участь в різноманітних маргінальних організаціях, які часто самим своїм існуванням на території України суперечать її Конституції.

Отже, у своєму депутатському зверненні пан Колесніченко повідомляє, що 18 вересня у місті Одеса по завершенню футбольного матчу "Динамо-Чорноморець", фанатами київського "Динамо" були вчинені дії, які нібито були спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Зокрема він звинувачує киян у тому, що вони публічно скандували гасла, які були "спрямовані проти євреїв, "як етнічної групи".

Хотілося б довести до відома парламентського "фронтовика-антифашиста" Вадима Колесніченко, що різноманітні скандування як на футбольних трибунах, так і під час фанатських маршів не є чимось новим і нічого страшного в собі не несуть.

Словесна критика суперників та їх команди, а також масштабна підтримка свого клубу давно стали невід’ємною частиною фанатського руху.

При цьому словесні перепалки між секторами не мають на меті розпалювання будь-якої ворожнечі, а спрямовані на те, щоб деморалізувати команду суперника, та надати якомога більшу моральну підтримку гравцям своєї команди.

Для цього власне й існує рух футбольних фанатів "ультрас". Якщо скрізь шукати ксенофобію, це з часом призведе до серйозною параної.

Футбол ще з радянських часів став загальнонародною грою. Це не аристократичний гольф чи теніс. Футбол – гра простих людей.

Можливо пана Колесніченка, який сьогодні є представником "блакитнокровної" політичної еліти, дратує сама суть футболу як спортивної гри, що завоювала серця звичайних українців?

Важливо також акцентувати увагу на тому, що критика регіонала спрямована саме на фан-клуб київського "Динамо". Ця популярна українська футбольна команда має легендарну історію, а її вболівальники давно зарекомендували себе щирими патріотами України і стольного граду.

В особливу немилість "динамівці" потрапили після публічного покарання українофоба, який намагався спаплюжити символіку дружнього киянам львівського футбольного клубу "Карпати", а також після скандування нецензурної критики на адресу сьогоднішнього президента-українофоба.

Цікавою особливістю звернення депутата також є вимога притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників міліції, які "не здійснили необхідних дій для запобігання правопорушення з боку футбольних фанатів".

Виникає просте запитання – чому цей "захисник справедливості загальнодержавного масштабу" не вимагає покарати працівників спецпідрозділів МВС "Беркут" та "Грифон", які днями вчинили жорстоке побиття активістів та депутатів ВО "Свобода" в місті Умані.

(Міліція спочатку без жодних пояснень взяла свободівців в щільне кільце, а потім вчинила розправу над громадянами, серед яких були неповнолітні)?

Очевидно, що ця подія "правозахисника" не цікавить, що в котрий раз доводить односторонність його потуг на захист "пригноблених", а також те, що так звана боротьба представників та прихильників антиукраїнської влади з проявами "ксенофобії" і "міжнаціональною ворожнечею" є абсолютно штучною та надуманою.

Єдиною метою всіх цих потуг є банальна українофобська боротьба проти людей з патріотичним мисленням.

Сьогодні розплідником будь-якої ворожнечі є не фанати київського "Динамо" і не активісти ВО "Свобода", а саме олігархічна влада, яка продовжує нагнітати ворожі настрої всередині суспільства, щоб відволікти українців від колосальних соціально-економічних проблем України.

Тому моя проста порада пану Колесніченку – спочатку спрямувати свої депутатські повноваження на захист української мови, як єдиної державної, та розібратись з усіма численними проявами українофобії, які відбуваються в Україні під час правління Януковича, й лише потім думати про написання своїх численних "правозахисних" заяв.

P.S. З часів правління в Україні Партії регіонів, депутат Вадим Колесніченко давно став негласним "фахівцем" в питаннях ксенофобії та розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Нагадаємо, що Йосиф Сталін теж вважався в більшовицькому середовищі експертом з питань нацменшин. Які результати мала його політика по відношенню до цілих народів СРСР всім добре відомо.

Олександр Рузевич