Але вже у вівторок тренер повернувся до Києва, щоб на базі попрощатися з командою. Перед тим, як поїхати, Юрій Павлович дав прощальне інтерв'ю клубним медіа:

- Я попрощався з футболістами, які були на базі.

- З яким серцем ви залишаєте «Динамо»?

- По-перше, я всім вдячний. Окремо хочу подякувати вболівальникам, які останнім часом не залишалися байдужими й дуже активно підтримували команду на трибунах. «Динамо» було частиною мого життя, гарною його частиною… Я з командою ставав і чемпіоном країни, і тричі виходив до групового етапу Ліги чемпіонів, діставався півфіналу Кубка УЄФА, вигравав Суперкубок… Але були й поразки, які сталися зовсім нещодавно. Але вони також є частиною футболу. Повторюся, хочу всім сказати велике спасибі та побажати «Динамо» успіхів. Дай Боже, щоб наступний тренер виграв більше трофеїв, ніж зміг вибороти з командою я. Всім хлопцям – хорошої гри, чемпіонат лише розпочався, нічого ще не втрачено, те ж саме стосується й Ліги чемпіонів.

- Повідомлення про відставку вас застало в Москві…

- Це не так важливо, просто нюанс, лірика.

- Які у вас плани? Чим тепер збираєтеся займатися?

- По-перше, потрібно зібрати речі, яких дуже багато, оскільки я постійно мешкав у Києві, працював із душею та серцем. За весь період, поки я був наставником команди, жодного тренувального дня не пропустив. Київ був для мене домом. Судячи з усього, буде багато валіз, з якими я полечу додому. А що буде надалі – життя підкаже.

- Ви бачили футболістів? Що вони вам сказали на прощання?

- Ну, навіщо я буду про це говорити? Прощання – момент не для людей із слабкими нервами.