Оскільки було вирішено провести весь наступний день у ворожому місті, вирушили зі столиці у суботу ввечері. Тим же потягом їхала більша частина хохлів, які були майже в кожному вагоні, іноді відсоток фанатів ДК у вагоні складав майже 80!

Приїхавши вранці у місто, ні для кого, думаю, не стало несподіванкою те, що нас зустрічали групи людей у формі. Як наслідок, 20-25 чоловік опинилися в залі очікування, де їх протримали близько години, а потім, записавши дані, відпустили. Більшій половині вдалося "прорватися" крізь міліцію та пройти непоміченими. Вирішили, що перед важливим та насиченим днем треба добре підкріпитися, а після прийому їжі всі відправилися до завчасно запланованого місця призначення.

Не стану детально описувати, що там відбувалося, одним словом - дуже впевнена перемога хохлів! Всі розділяються та розбігаються, але ненадовго... Далі були "подорожі" від одного кінця метро до іншого, а через годину ми зібралися для вирішення того, як потрапити на сектор. Було вирішено придбати дешевші квитки на простий сектор харківської кузьми. Знову розбігаємося (після попередньо згаданих подій не можна було довго знаходитися усім разом, тому місце збору часто змінювалося). Треба сказати, що значну частину дня ми провели в метро, а остаточно зібралися всі в піцерії та біля неї, звідки разом вирушили до стадіону.

Наш шлях тривав знову через метро, тому не можна було пройти там так, щоб нас ніхто не запам'ятав. Через турнікети більшість перелізла, а деякі ще й встигли зробити так, щоб ті вийшли з ладу. Далі всі вирішують залізти в один вагон, і це вдається. Коли близько сотні фанатів-єбанатів знаходяться в одному вагоні, це не може не викликати емоцій та вражень у сторонніх людей: у кого злість, у когось - страх, деякі розгублено спостерігають за тим, як ми розштовхуємо вагон на ходу, не обійшлося і без зауваження від машиніста.

Нарешті ми біля стадіо, якого не так давно реконструювали. Вхід майже без шмону, а якщо і був - то дуже вибірковий, тому на сектор заходимо без проблем. Але заходимо не туди, де нас чекали, а туди, де у нас тікети. Пізніше нас попросять перейти на гостьовий сектор, де не дуже охоче, ми невдовзі опинимося. На секторі приблизно 200-300 чоловік.

Футболісти на полі, матч розпочато. Перший заряд, не зважаючи на заповнений стадіон, звично на хорошому рівні, інші звучать вже набагато гірше та досить рідко. Сектор оточений "Грифоном" та трьома стюартами-грифонами, які знімають всі події на відеокамери. Динамо забиває швидкий гол, але влаштовувати "перфоманс" ще зарано і всі це розуміють. Натомість другий гол було відсвятковано по повній: файери, стробоскопи, купа диму над стадіоном. Заряди після голу починають лунати на найвищому рівні в тому матчі, харківська кузьма цього разу не змогла заглушити їх свистом. Та такого запалу і сили вистачило ненадовго.

Про харківські сектори. На початку матчу один за одним піднімаються банери: "Без поражений побед не бывает", "Верим в команду", "Доярка з вами", на доріжки летять касові ленти. Час від часу, на секторі з'являються 10-15 розтяжок, 3-5 прапорів. Короткі заряди звучать дуже потужньо, іноді до основних фан-секторів підключалося 3-4 сусідні сектори кузьми, тоді звук просто вражав! Але чому при такій-то кількості не можна розчути те, що вони співають... хоч одну фразу! Це просто якийсь гул, нерозбірливий шум. Тому після цього важко критикувати те, як співаємо ми. Виконання пісень у нас, хоч і не найвищому рівні, але значно краще, ІМХО!

Треба сказати, що в Харкові кузьма завжди веде себе активно, шумить не гірше донецької, а за рахунок даху - вона значно попереду. Також часто у приїджих фанатів летять посторонні предмети, цей матч виключенням не став. Після матчу з обох боків летіло все, що було під рукою: пластикові пляжки, серветки, залишки використаних файерів, монети, насіння і т.д. Міліція дуже спокійно за цим спостерігала, аж поки це все не почало набридати гостям. Такі пафосні, ворожнечно налаштовані харьки дали по п'ятам, як тільки 20-30 чоловік підійшли ближче до них.

Місцевих вигнали, а нас оточили з усіх боків кордонами грифону та міліції і тримали близько 40 хвилин ще на секторі. Потім почали випускати, спочатку по 2-3 чоловіки, пізніше - по 10-12. Але так просто випустили не всіх, деяких без причини забрали до себе, де записували дані, та приписували те, чого ті і не робили! До вокзалу не всі доїхали спокійно, бо перед ним було помітно бас із розбитими вікнами та ще деякими ушкодженнями. Тих кого затримали, невдовзі відпустили, тому всі встигли на поїзд і благополучно повернулися додому.

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/reports/1182.htm

Назад