Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ" - WHITE-BLUE.kiev.ua

Звіт: Іллічівець - Динамо 1:1 (06.03.2010) Прем'єр-ліга. Тур 19
Звіт: Іллічівець - Динамо 1:1 (06.03.2010) Прем'єр-ліга. Тур 19 "Нарешті! Перший виїзд 2010 року!" - такий настрій був у переважної більшості тих, хто в перший уікенд весни відправився на море. Перед виїздом було обговорено можливий маршрут, адже повернутись із Маріуполя не так і легко, матч завершувався у той самий час, як єдиний потяг до Києва відправлявся у дорогу. Але про все по порядку.

З Києва виїхали звичним потягом, хоча через його раннє відправлення автор цих слів змушений був «таємниче зникнути» із робочої гулянки на честь самі знаєте якого свята. Вибачте шановні колеги по роботі, але «Великий клуб» важливіший!

Поїздка в потязі пройшла за дружніх розмов за стаканчиками чаю з бананами. Зранку нам прийшлось вислухати від провідника все, що він думає про фанатів, які їхали в іншому вагоні, де працює його дружина. Одним словом - «фашисти!». Саме для цих юних шанувальників «зеленого змія» на зупинці перед кінцевою станцією у потяг зайшов «беркут». В самому Маріуполі на вокзалі практично не було міліції і всі досить спокійно вирушили в місто гуляти. А вище згадані особистості відправились у РУВД, де пробули до самого матчу.

Відносно нас, то план був такий:
1) поїсти
2) на море
3) поїсти
4) на футбол
Для першого пункту знайшли досить непогану столову, щось на зразок пузатої хати, але місцевого «розливу».

Після сніданку вирушили на пляж. По дорозі зустріли таких самих любителів їздити на море, коли на дворі сніг. По дорозі на пляж нам на зустріч по перпендикулярній вулиці прямував досить солідний моб дівчат, які повернули в який заклад на зразок будинку культури. Добравшись до моря, вирішили трохи впасти в дитинство і помалювати на піску. Відносно моря, то нічого в ньому цікавого в снігову погоду немає.

По дорозі назад вирішили йти іншим маршрутом і не прогадали. Натрапили на другий стадіон міста, який виглядає досить непогано, а з нашим прибуванням на ньому став ще кращим!)

Після цього, знов перекусивши, вирушили на головну спортивну споруду міста на березі Азовського моря. На сектор пройшли без квитків, а шмон був досить «культурним». В мене хоч і знайшли досить велику кількість стікерів, але не забрали. Загалом на секторі зібралось десь коло сотні глядачів. Чому саме глядачів, бо не всі присутні мали бажання підтримувати команду. Хоча і без них звук був на досить пристойному рівні.

За двадцять хвилин до кінця матчу під заряд «покажи фанатам сіськи» більшість стала на голий торс. І вже перший заряд після зняття верхнього одягу пролунав вдвічі потужніше за всі попередні. Рахунок тим часом за тотальної переваги «Динамо» не відкритий. І тут у суперника арбітр вилучив гравця, але замість того щоб забити, команда пропустила. Щоправда зуміла відігратись. Святкуючи гол, на секторі якимось чином загорілось два страбоскоба. xD Після цього до сектора підійшов якийсь дядя і в рупор попросив тих, хто палив, «підняту руку догори і вийти зі строю», в противному випадку - всі ще довго не залишать місто. Після завершення матчу цей дядя із зірками на плечах ще кілька разів просив паліїв показати своє обличчя. Не знаю зробили вони це чи ні, але нас через 20 хвилин погрузили у автобуси і відвезли на вокзал.

Маршрут додому в нас був через Полтаву. Потяг із Маріуполя в це місто видався не надто багатим на вагони (всього чотири і у всіх фанати). Дорога для декого видалась багатою на алкоголь, але автор цього звіту із товаришами знову обмежився чаєм.

По приїзду в Полтаву, вирушили на пошуки їжі. Потім почали чекати на потяг до Києва. Дочекались. Сіли. Доїхали. І почали чекати на новий виїзд.

Всім море, пацани!)

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/reports/1325.htm

Назад


Використання матеріалів сайту дозволено за умови посилання на Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ". Для онлайн-проектів - гіперпосилання (hyperlink) на http://white-blue.kiev.ua

Copyright © WHITE-BLUE.kiev.ua, 2006-2024