Нарешті і в Києві навчились правильно (всім стадіоном) оголошувати склад команди. А гра футболістів дійсно приносила естетичне задоволення і була дуже емоційною, стадіон якось дуже бурно реагував на кожну подію на газоні, особливо запам’яталось освистування суперника в кінці зустрічі.

В середині першого тайму кияни розтягнули текстівку "Two stars - 26 champions. What about your three?" (Наші 2 зірки на емблемі - 26 чемпіонств, а що означають ваші 3?). Насправді зірки суперника не означають нічого і були додані "для солідності", а сам клуб не завойовував ніяких трофеїв з 1976-го. Гостьовий сектор досить бурно відреагував на текстівку, значить щось десь таки зачепило... На початку другого тайму сектори за воротами зарядили "Balotelli Figlio di puttana!" (Балотеллі - дитя шльондри!), після чого Балотеллі явно занервував, спочатку побіг жалітись судді, той на хвильку зупинив матч, потім щось довго з’ясовував на тренерській лаві, і досить швидко емоційного гравця замінили. Більше знакових подій не було, трохи голого торсу і невеликий нон-стоп в кінці зустрічі, команда вже традиційно практично повним складом підходить до секторів під табло.

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/reports/1816.htm

Назад