Фан-клуб відправив з Києва 10 автобусів. Прикидаємо і розуміємо, що це не мало не багато, а близько 450 чоловік. А це повний сектор. Не враховуючи тих, хто приїхав своїм ходом. Тільки у потягу Київ-Львів я нарахував близько 50 чоловік. А це всього 4 вагони через які я пройшовся.

Львів як завжди приймає привітно.

Теплі промови вітань між друзями. Шкода, що ми до них чомусь їдемо на вихідних, а вони до нас потрапляють в будні. Чому так склалося в останній час незрозуміло.

По місту ходили натовпами київські кузьмичі, і упереміш львівські та київські ультрас. Я спеціально розділяю ці дві категорії . Оскільки перші відношення до футболу мають мінімальне. Якщо ти начепив шарф клубу - це не дає тобі привід вважатися фанатом. Так само як свідчить прислів'я, що якщо котенята народилися в стайні, то вони не обов'язково повинні бути кіньми.

Як ні крути, але фан-клуб відправляє на виїзду не зрозумій кого.

Наочний приклад. Декілька київських "уболівальників" вмудрилися п'яними напасти на наметове містечко львів'ян на підтримку клубу у питанні зі стадіоном «Україна».

Напевно невтямки їм було знати, що між Києвом і Львовом ДРУЖБА. На ранок вони були покарані київськими фанатами. Шок був в їх очах, коли кияни пояснювали, що поступати так не можна. І вони на 200% не мають рації.

Судіть самі, жодна адекватна людина, яка приїхала в чуже місто (не беремо до уваги ворожнеча або дружба) не ходитиме з чужою розеткою (шарфик), зав'язаною на нозі. Звичайно якщо він не тупий і збитковий гопник.

Висновок : Кількість є. А ось якість? Така ж якість була і на стадіоні.

Майже всі люди, що поважають себе, в навколофутболі приїхали своїм ходом. Що б не залежати від фан-клубу.

Можна спокійно погуляти містом. Тим паче, що краще спати в потягу, ніж мучитися в автобусі. Чомусь більшість ультра-кузьмічей прийшли на футбол вже після початку матчу. Невже не можна в чужому місті прийти раніше? Таксі у Львові з центру міста на стадіон обійшлося нам аж в 14 гривень. Божевільні гроші для гостей із столиці напевно?

Очікування матчу під стадіоном.

Спілкування з львів'янами. «Перша приватна броварня». Виявляється, що на стадіоні немає світла. Якось не віриться, що взагалі таке може бути. Але в магазині біля стадіону його немає і починаєш вірити, що може трапитися всяке в ситуації, коли клуб свариться із містом. На стадіон потрапили нормально. Не зрозуміло, навіщо було показувати представникам МВС зворотний квиток до Києва? Манія у
них якась, що кияни залишаться? Однієї рози FCDK повинно було б вистачити.

Сам матч.

Признаюся і буду відвертий, результат мене не цікавив. Я хотів подивитися на супорт. І подивитися на підтримку ультрас Львова. Львівські ультрас були. А київських - НІ!

Внизу сектора зібралися ті, хто «свято верит в 11 ребят». Вгорі, а якщо бути точнішим, то це було майже пів-сектора, зібралися туристи. Які надибали собі шару. Істинна шара. Прокататися до Львова. А футбол - це безкоштовний додаток. Добре, що не додумалися прийти з дудками. Такий контингент здатний на багато що. Насіння було. Цього не відняти. Не хочеться вірити, але здається в країні зароджується той самий клас ультра-кузьми. Халявний виїзд. Стоїмо. Дивимося. Мовчимо. Жеремо насіння. Ось такий ось мовчазний супорт. Хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Причини поганої підтримки:
- неорганізованість;.
- погана акустика на стадіоні;
- оголошення по стадіону під час матчу;
- можна було б приписати якості менталітету "моя хатина скраю".

Радувало, що хоч якась перекличка вийшла з львів'янами. Але підтримку можна було бачити тільки візуально. Я не знаю, хто проектував стадіон "Україна", але на нім практично нічого не чутно з протилежного сектора. Хоча брешу. Дудки чутно. Та їх і в Києві чутно. Коли стоїш на «Олімпійському» у 12 нижньому і не чуєш, що заряджають в 11 верхньому. Зате дудки - будь ласка. Коли вже у нас їх заборонять?

Відволікся трохи. Приємно, що львів'янам передали подарунок від київського фан-клубу в підтримку. Стадіон "УКРАЇНА" - "Карпатам". Мило було спостерігати, як розтяг понесли через весь стадіон. І як львів'яни прийняли подарунок. Дружба і пошана у нас.

Початок матчу з боку львівських секторів був набагато ефектнішим за наш. Тут вам і дими, і кольори клубу. Сумно. Хотів подивитися як ми показуватимемо львів'янам клас в підтримці команди, а вийшла лажа. Навіть заклики в мегафон до верхніх рядів не привели до позитивного результату. Заряди були тільки короткі. Розумію обурення багатьох старожилів навколофутболу, що не можна так. А що робити? Коли заряд більше 5 слів майже ніхто не знає і не в змозі повторити. Невже не можна вивчити декілька фраз? Позначається або відсутність бажання, або чогось іншого.

Загалом, вболівали тільки близько 100 чоловік, які в навколофутболі не перший рік. А всі інші - неатестовані.

Зате, коли закінчився футбол і стало тихо на стадіоні, весь сектор заряджав малюкові на полі: «вперед малий, ми з тобою». Але після бою кулаками не машуть.

Ось такі різні і строкаті враження від поїздки до ЛЬВОВА.

P.S.

Подяка всім, хто був в нижніх рядах і приїхав підтримати команду. Ну і тим, хто був з мегафоном в руках :-)))

Александр, FCDK
10-12 листопада 2006
Київ-Львів-Київ

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/reports/29.htm

Назад