Не хотілося б забігати наперед та настроювати на щось досить антипозитивне, але всі присутні на матчі помітили, що умови просто нереальні. Показовим видалося те, як гравці команди підтягувались під поливалки перед початком матчу (більш-менш прохолодна вода хоча б трохи заспокоювала).

За півгодини-годину до матчу площа перед стадіоном була заповнена людьми, та здавалося, що є достатній ажіотаж, навіть черги до кас. Такі думки швидко розвіялись: зважаючи на зміну системи продажу квитків, досить швидко сформувалися черги, які ніяк не «розсмоктувалися». За півгодини до матчу стадіон був аж зовсім не вщерть наповнений народом, на секторі суппорту виднілися лише представники ініціативної групи, що всі сили (можливі і не дуже) віддає для підготовки перфомансу. Ближче до початку ледве назбиралася половина сектору, до середини першого тайму було заповнено майже 1,5 – 2 сектори. Зважаючи на те, що у середу Динамо грало на виїзді із московським Спартаком, то така кількість народу зрозуміла і цілком нормальна. Зрозуміло, що сили, які підтримували наших у грі із м’ясом, ще відпочивають від лужниківської шизи та готуються до матчу у Києві 27 серпня. Незважаючи на недостатнє заповнення секторів, підтримка відбувалася на достатньому рівні.

Ще під час розминки на 22 секторі пролунало декілька зарядів, але їх було настільки слабко чути, що до центральних секторів долунали лише нечіткі та розмиті фрази. Варто відмітити, що більш злагоджена робота сектора могла б бути досить дієвою підтримкою для наших секторів. Могла б, але…

Команди виходять на поле. На секторі піднімають банер «Дякуємо за м’ясо!» під заряд «Спасибо!». Дійсно, гра зі спартаком дала значний поштовх, це був саме той подарунок, якого чекали фани, чекали не один рік. Улюблена команда виправдала надії та подарувала перемогу із рахунком 1:4, тепер доводиться чекати та покладати надії на гру у Києві. Сподіватимемося на гарний м’ячик та гідну шизу у грі із м’ясом!

Хотілося б відмітити і те, що 22 сектор вивісив банер «Калідол R.I.P.» на згадку про львів’янина, що загинув по дорозі на матч Кривбас – Карпати. Наш сектор вивісив 2 рози Карпат, перев’язані чорними стрічками. Матч починали з хвилини мовчання, аби віддати останню шану просто гарній людині та відданому фану своєї команди. Хай земля йому ляже пером!

У порівнянні із сектором Металурга, який заповнився десь на десятій хвилині гри, сектори нашого суппорту виглядали не настільки яскраво (про це вже згадувалося і не раз), але радував досить пристойний звук. Чіткість та різноманіття зарядів, що було чути досить добре зі всіх точок стадіону, дало зрозуміти, що беремо не кількістю, а рівнем організованості та підготовки. І це радує!

Звучали переважно традиційні заряди, освіжила перекличка із центральними секторами, що поступово стала досить чіткою. Можливо, саме це дало відчуття єдності народу на стадіоні, єдності кузьмичів і фанатів. Така практика була б досить дієвою, особливо зважаючи на те, що хотілося б чогось нового від підтримки. Поступово перейшли на спів, завели улюблену традиційну Червону руту. Гарне враження справило також підкидання роз, що тривало протягом декількох хвилин наприкінці матчу. Мабуть, спека все-таки давалася взнаки: розпечений сектор суппорту почав активно шизіти після закінчення першого тайму. Варто віддати належне всім, хто в той день був на трибунах і попри все підтримував улюблену команду.

Отож, маємо рахунок 2:0. Гра видалася спокійною із низкою досить цікавих моментів, які вдало відзначалися суппортерами. Після закінчення гри до фан-трибуни підійшли гравці команди та тренер Ю. П. Сьомін, аби віддати належне тим, хто всю гру віддано підтримував своїх улюбленців.

На Динамо ще чекає гра із Арсеналом, але головною стравою буде м’ясо, тож чекатимемо. Варене чи тушковане, воно буде нашим… Сподіваннями та серцем з Динамо!

Kassiope@ спеціально для White-Blue.kiev.ua

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/reports/679.htm

Назад