Українофобія в РФ: діагноз і висновки

White-Blue.kiev.ua

		Коментувати
Tweet	0

На сайті однієї м’ясної фірми вмістили текст про Україну. Так, звичайна українофобія від Гельмана Павловського. По пунктах. Лаконічно.

1. Спадщина Київської Русі. Для того, щоб переконатися, хто є правонаступником Київської Русі, достатньо знати географію в межах шкільної програми. Беремо карту Європи, дивимось. І до чого тут проект РФ до Київської Русі? Зрозуміло – якщо свого нема, то крадуть. Але крадене є краденим. Недарма автором концепції історичної тяглості Москви від Києва є татарський придворний літератор Кара-Мурза, він же Карамзін, наваявший на початку XIX століття заказуху на замовлення дому Романових, яким ну дуже хотілося мати історичне коріння (аналогічно в наш час проходимці характерної зовнішності стають „князями” і „графами”).  Ярослав Мудрий дуже би здивувався, почувши абревіатуру „рф”. Крапка.

2. Деякі подробиці нашого з вами внутрішнього життя за версією любителів Гельмана Павловського нагадують злобне марення, яке від цієї злоби стає чомусь смішним (червоно-чорний прапор молодіжного крила УНА, вулиця Білого у Грозному, загадкова цитата Чорновола :) ). Хотілося б нагадати опонентам, як під час грузинсько-російської війни деякі патріоти РФ сиділи в одних окопах з бойовиками-ваххабітами Конфедерації народів Кавказу на чолі з Шамілем Басаєвим.  WP тоді  не заважала?

3. Одеський слід. Найбільший прокол тексту. Одразу видно з чиєї подачі. Не дивно. Свій до свого по своє.

4. Хуліганізм. Подвійні стандарти. Слід зазначити - подвійні стандарти завжди були, є і будуть. Чекати від опонентів об’єктивізму наївно. Кожен лишається при своєму, в тому числі аналізуючи ті чи інші події. Головне – зробити правильні висновки. Кожному прапор у руки.

5. Геополітика. Знову гельмани-павловські. Дивує той вплив, який ця купка кришуємих Білим домом політтехнологів має на незміцнілу систему координат деяких персонажів. „Либо под США, либо с Россией! Третьего не дано!”, - ну за що ж вони вас так, а? Відновлення технічно модернізованої Київської Русі   - це те, проти чого спільними зусиллями виступає союз США-РФ зі своєю різнокольоровою агентурою. Зворушлива американо-московська істерія з цього приводу лише підтверджує правильність обраного шляху. Не дарма США визнали СРСР в 1933 році, в розпал Голодомору. І до яких пір нащадки жертв остаточного вирішення київським Князем Святославом хазарського питання будуть ображатися на нащадків переможців? Злопам’ятність не єсть хорошо.

P.S. Текст на м’ясному сайті – типовий приклад розпалювання міжнаціональної ворожнечі між слов’янами. Хто за цим стоїть? Можливо ті, хто на гроші ЛДПР (це така ерефівська політична партія, яку очолює відомий російський націоналіст Владімір Вольфович Жіріновскій) виготовляв для одеситів футболки „Одеса в составі РФ”. Результат? Пару тижнів тому відомому пропагандисту цієї комедійної тези
одеському цигану Будулаю Каурову вдячні одесити вилили на голову відро фекалій. Нечувана ксенофобія.

P.P.S. В умовах плавного наповнення проекту РФ кавказько-китайським змістом республіка потребує нової національної ідеї. Нею стала українофобія. Тому вони так істерично реагують на сало – новий етнічний склад РФ потребує толерантного ставлення до гастрономічних традицій „політичної нації РФ”.

P.P.S. Зрештою згаданий українофобський текст не несе в собі смислового навантаження, а тому якогось особливого ставлення до себе не потребує. Хіба можна ненавидіти тих, хто дуже хоче стати об’єктом ненависті? Ні. Співчуття і байдужість. Не любите матір міст ваших – матір назад не впустить. Ваші проблеми. А до нормальних росіян ставлення нормальне.