Мракобісся. Шлях пам’яті

White-Blue.kiev.ua

		Коментувати
Tweet	0

Термінологія – зброя культурної експансії. Оволодіння термінологією дає можливість називати речі своїми іменами. Називаючи речі своїми іменами ми швидко і ефективно починаємо розуміти природу речей. Біло-синій фанатизм не є виключенням.

В даному випадку йдеться про правонаступництво. Перше в СССР файєр-шоу влаштували вболівальники Динамо Київ на чемпіонському матчі 1961 року проти Авангарда. Трибуни 100-тисячника Республіки палали пекельним вогнищем газетних факелів, і жоден міліцейський чин не наважився віддати команду «фас»: на трибунах перебували наші діди й прадіди, переважно фронтовики, які ходили в рукопашну на Другій світовій, і дати відсіч потенційним нападникам для них було справою честі.

Термін «вболівальники» відображав природу того покоління динамівських прихильників – вони саме вболівали, не соромлячись прояву  емоцій. Вони не «шанували шкіряний м’яч», - вони вболівали за Динамо. Це принципово. З відходом у минуле того славного покоління динамівських вболівальників, покоління легендарного Дяді Колі з Біржі (хто пам’ятає цю призабуту точку щоденних зборів київських вболівальників на площі Ленінського комсомолу?), яке могло постояти за себе, поступово відмирали й форми активної підтримки. З подачі засобів масової інформації з’явився абсолютно новий термін «любитель футболу».

Покоління вболівальників Динамо 60-х започаткувало традицію виїздів. Кожен фінал Кубку СССР за участю нашого клубу супроводжувався десантом біло-синіх вболівальників. Чорно-білі кадри документального відео фіксують перші київські розтяжки і банери, зокрема на фіналі в Лужниках.

Нова хвиля вболівання зародилася в Києві у 1978 році на матчах Сокола. Причина, чому на хокеї, а не на футболі, проста – Сокіл грав тоді у Першій лізі, і мінімальна кількість міліції дозволяла вболівальникам відчувати свободу. Тоді ж з’явився і термін «фанат», як адаптована до потреб тодішньої сучасності назва вболівальників. Фанати відрізнялися від вболівальників по трьом позиціям: а) постійна голосова підтримка; б)  регулярні виїзди; в) використання клубних кольорів. Не більше.  Так вболівальницька маса стала субкультурою, коріння якої лишилося у минулих традиціях. 

Вболівальники трансформувалися у фанатів. Згодом фанати трансформувалися в хуліганів і ультрас. Але починалося все з вболівальників.

Вболівальники – від слова вболівати. Потужне вболівання за київський суперклуб нині забезпечують нащадки і правонаступники, діти й онуки тих, хто влаштував восени 1961 року на Республіці грандіозну вогняну феєрію.

Нехай це називають мракобіссям – ніхто відмежовуватися не буде. Це – наша історія.