Сектор 22
C22
Ось уже рік існує Сектор 22, як активний прояв біло-синього фанатизму. Поява, як і сам факт існування якого викликав і продовжує викликати неоднозначні емоції. Деякі люди звинувачують нас у росколі біло-синього руху, у необдуманості дій, зайвому максималізмі…і т.д.
«Невже не можна було вирішити питання, що вас хвилюють, на офіціних секторах,без показових переходів?…» - Питають нас.
Наша відповідь тверда – ні!
Ми обрали свій шлях вільного фанатизма. Без протекції клубу, без його контролю,без впливу сучасного футболу.
Наш шлях Against Modern Football! Ми глибоко переконані у тому, що цим шляхом можна йти лише окремо від офіційних структур клубу. Лише самостійно, не оминаючи труднощів, утвердитись у своїх ідеях і переконаннях.
Власне чимало подій підтвреджують нашу позицію.
Ні для кого не сектрет, що нині на офіційних секторах знаходиться достатня кількість адекватних авторитетних і ідеологічно близьких до нас людей які, загалом, контролюють ситуацію в русі, але це не завадило на матчі з донецьким Металургом розгорнути на офіційних секторах футболку з рекламою спонсорів клубу.
Це трапилось не через халатність чи недогляд вищезгаданих авторитетних люей. В жодному разі. Це сталось, тому що мало статись. Це сталось, тому що офіційні сектори, окрім цих авторитетних людей, підконтрольний офіційному фан-клубу. Офіційні сектори нині є частиною системи, якій, очевидно, не потрібне вільне фанатство, а лише група «офіційних ультрас».
Керівництво клубу своїми діями змушує фанатів відмовитись від піротехніки. І вони погоджуються, бо взамін отримують чимало привілеїв, що необхідні для розвитку руху…так? З тих же причин відмовляються від «нетолерантних» зарядів, банерів, розтягів. Все задля користі руху…так?
Але ж фаєр-шоу то не просто гарне видовище, яке отак просто можна принести в жертву «вищим» цілям. Фаєр-шоу – це вияв фанатської любові до рідного клубу та радості його успіхам. Необхідний вияв! «Нетолеранті» заряди існують не просто для абстрактного самоствердження, самозадоволення. Ці заряди – вияв власної думки. Думки, яка має бути висловлена і почута, інакше від справжнього фанатизму лишається лише назва…лише плюш.
Та й крім того життя показує, що маленькі поступки, викликають більші, ті ще більші і так далі. Поглянувши на сучасні Європейські фанатські рухи не важко спрогнозувати до чого хилить нас Система. Уже зараз на офіціних секторах починають забороняти прапори і розтяжки. Не встигнемо ми і оком змигнути як, все ще заради користі руху, всі ми мирно сидітимемо на своїх місцях і жуватимемо поп-корн.
Тому ми для себе не знайшли альтернатив. Єдиний шлях – здобуття своєї свободи самим, без офіційного фан-клубу, що є лиш одним з «компромісів», що безумовно веде до зникнення фанатизму як такого.
Звичайно думка, виражена в цій статті досить суб’єктивна, але, сподіваюсь, кожен зможе знайти в ній ті об’єктивні моменти, що змусять його задуматись і зробити правильний висновок. Часу лишилось не так багато, але все ще в наших руках!
A.M.F. - іншого шляху немає!