Звіт U'27 про матч "Динамо" Київ - "Зоря" Луганськ (04/03/2007)

		Коментувати

Продовжуємо наші розповіді про акції, супорт, та просто життя ультрас-фірми U’27. Тож, після повернення з дуже негостинного Кривого Рогу, де нам просто фізично не дали створити той рівень супорту, що планувався, ми вирішили, що на матч з луганською «Зорею» потрібно мутити щось цікаве.

При чому, цікаве саме в сенсі підтримки команди, а не глуму суперників. Бо ж, здається, з луганчанами в нас нейтралітет (дуже весело виглядав їхній дружний заряд: «Кроты должны жить в земле») ;).

В цьому півріччі, на наш погляд, головною темою усіляких креативів має бути 80-ччя клубу. Отож, саме з цього приводу і вирішено було щось робити. Думаю, ті, хто хоч раз займався підготовкою перфомансу, розуміють, що в цьому напрочуд приємному процесі є один напрочуд неприємний етап: це етап, коли купа ідей підлягає тверезій оцінці по принципу: а що з цього всього ми реально в змозі на практиці реалізувати? Зрозуміло, що цього етапу ми також не оминули – ідей справді було багато, але все, в кінці кінців, впирається в три вузлові моменти: 1) кількість людей, що спроможні робити перфоманс; 2) гроші (куди ж без них); 3) час на підготовку цього всього. Окрім цього, є також ще й специфіка нашого стадіону, яку також треба враховувати – мається на увазі будова секторів, які звужуються до низу, і – навпаки – «потовщуються» до верху.

Після довгих міркувань, вирішено було, що ми хочемо розмістити на майбутньому банері інформацію про те, скільки регалій, кубків, чемпіонств тощо має улюблений клуб. Як відомо, ДК 13 разів ставало чемпіоном СРСР та 11 разів – чемпіоном України: разом виходить 24. Також «Динамо» 8 разів вигравало Кубок України, і 9 – Кубок СРСР: разом 17. Ну, а скільки років нашому клубу виповниться в травні, думаю, повторювати не потрібно. Таким чином, самі ці показники ми і вирішили увіковічнити))).

Тепер постало питання: а в якій формі це все подавати? Робити великий банер на цілий сектор – не хотілося, бо, по перше, це немаленькі кошти, які не хочеться витрачати на, чесно кажучи, прохідний матч, а, по-друге, просто напис на величезному полотні – це не оригінально. Робити маленький банер тим більш недоречно, адже банер, що несе на собі якесь інформаційне навантаження, має бути таким, щоб з дальнього кінця стадіону людина з поганим зором могла побачити, що там написано, не дуже напружуючи зір.

І тут нам в голову прийшла класна ідея – написати це все на величезних вертикальних полосах матерії – між якими, в свою чергу, залишиться чимало місця, яке можна зайняти і розтяжками, і прапорцями, і чим завгодно. Тобто, таким чином, можна створити видовище вщент заповненого ультрас-атрибутикою сектору, що в ідеалі має бути метою кожного перфомансу.

Але не могли ми і обійти увагою скандал, що був штучно створений вбогою ахметовською агіткою під назвою «Футбольний вік-енд», що показує не менш вбогий канал ТРК «Кротоленд»…ой, сорі, «Україна» (хоча цей канал можна назвати українським з таким же успіхом, як і якійсь, наприклад, РТР чи НТВ). Тому вирішено було щось малювати і з цього приводу.

Ось що вийшло в результаті: «ТРК "УКРОТИНО" 22-20;

ФУТБОЛЬНИЙ КРОТОЛЕНД». Якщо хтось не зрозумів, то поясню: це натяк, по-перше, на донецький у всіх сенсах цього слова телеканал та час виходу в ефір брудної агітки на вільну тематику, що має наглість називати себе футбольним оглядом і називається «Футбольним вік-ендом».

Ну, і «понєслась». На вищенаведених фотографіях видно, як проходив процес малювання банерів)). До речі, ще раз дякуємо фан-клубу за надання приміщення, та взагалі взаєморозуміння.

І нарешті настав матчдей. Як завжди, U’27 намагається приходити якнайраніше приходити на стадіон, щоби якомога якісніше приготувати все для супорту, ще раз все перевірити, провести репетицію, а також для уникнення зайвих траблів з мусорами з приводу надто великих речей, які ми проносимо на сектор.

Додам, що на цей матч було зроблено кілька нових розтяжок – зокрема, кельтський хрест, та вельми пафосний розтяг, що містить на собі серце і свідчить, що ми – це серце супорту))).

І почався матч. Скажу, як людина, що бачила початок з іншого кінця стадіку, що наші сектори виглядали справді прикольно – звичайно, до Італії або Аргентини ще як до неба на карачках, але вже цілком пристойно.

Певною новацією стало використання барабану як постійного супроводжувача майже всіх зарядів і пісень – як це робиться, наприклад, на Балканах. Так вийшло, що за барабаном опинився автор цих строк. Чесно кажучи, огорнуло відчуття дежа-вю та ностальгії – адже перший раз мені довелося стояти з барабанною паличкою в руках ще в 2002-му році на виїзді в Донецьк)). Що ж, маю надію, що все вийшло не так вже і погано. Відзначу, що барабан таки є дуже важливим елементом гарного супорту, адже він допомагає тримати ритм та не дає вибиватися з правильного темпу. При великій кількості народу, як у нас тепер, ця штука стає просто незамінною. Тому цьому питанню надалі має бути приділена сама серйозна увага. А ще – дуже б хотілося завжди мати дві палички – одною дуже незручно, особливо якщо це якийсь швидкий заряд.

Супорт був, на мій погляд, непоганим – на тверду четвірку, чого лише варте нечуване досі майже 5-хвилинне безперервне виконання «Динамо Київ, оле-оле-оле» на мотив «Жовтого човна». Спочатку приємно вразили навіть кузьмівські сектори по той бік стадіону, які підтримали перекличку. Потім, правда, виявилося, що туди просто була направлена група «командос»?, які і мали завести кузьму, але все одно, відмітимо перспективність такого роду дій – справді, якщо весь стадіон почне приймати участь у супорті (як це є, наприклад, у Туреччині) – ми від цього тільки виграємо. Єдиним мінусом, на мій погляд, були надто великі перерви між зарядами – особливо в першому таймі. Вважаю, що нашою метою має бути безперервна шиза – це справді створює фантастичну атмосферу на стадіоні.

Хотів би зачепити тему контингенту секторів. Може, мені здалося, але з кожним матчем кількість повного скаму на секторах потроху зменшується. Але звертаюсь до всіх: для цього потрібно проводити постійну і копітку роботу. Як приклад, можу привести листівку, що ми зробили на цей матч і яка була роздана майже всім, хто прийшов у 8-ий сектор. ЇЇ текст - http://www.white-blue.kiev.ua/news/107.htm. Адже «каждый солдат должен знать свой маневр».

Не можу не висказати респект хлопцям з Луганську – вони справді класно заряджали весь матч, не дивлячись ні на сумний для них рахунок, ні на погоду, ні на те, ще як тільки ми починали щось в свою чергу заряджати – їх ставало нечутно.

Ось ще кілька фото.

Тож, думаю, ми на правильному шляху. До зустрічі – як завжди, на трибунах улюбленого стадіону)).

П.С.: І трошки глуму)))

Bob (U’27)