Чому наш футбольний чемпіонат називають як випивку?

		Коментувати

Середовище існування сучасної людини вже давно перетворилось в суцільний споживацький простір. Ми не можемо і кроку зробити без того, щоб нам не запропонували щось купити, кудись сходити, витратити свої гроші певним чином. До реклами на телебаченні та на вулиці ми вже звикли і сприймаємо її як належне. Проте іноді те нахабство з яким вривається реклама в наше життя, цинізм з яким нам щось пропонують купити, та речі які за цими процесами ховаються не можуть не викликати обурення.

Горілчані магнати, разом зі своєю продукцією, тихо і непомітно увійшли у спортивне життя. Прагнучі продемонструвати свою продукцію виробники горілки влізли у те, що до їхньої продукції не має жодного відношення. Спочатку був бокс разом із “N…”, потім споносорами спортивних випусків на більшості телеканалів стала якась горілка. Ще пізніше ми дізналися що трансляції ліги чемпіонів та ігор збірної України ми можемо дивитись завдяки черговому пойлу. Ну і що з того? - подумали ми. Хай собі рекламують, а ми будемо дивитись футбол. І просто робили тихше звук, коли коментатор розпочинав завчену фразу: “А я нагадую шановним телеглядачам що спонсор сьогоднішньої трансляції торгова марка така то…”. І от, шановні, дочекалися. Чемпіонату України з футболу більше нема. Зник, щезнув як і не було. Тепер ми маємо Союз-Віктан Чемпіонат України з футболу. Логічно буде припустити, що цьогорічний чемпіон буде викарбований на скрижалях спортивної слави як Союз-Віктан чемпіон України з футболу.

Невже сучасний світ сягнув такої абсурдності в своїй жадобі наживи, що спорт може стояти поруч із алкоголем, утворюючи такий парадоксальний сімбіоз? Чого прагнуть футбольні функціонери? Виховувати нові покоління молодих людей на прикладі їх кумирів – футболістів, чи привчати тих же самих молодих людей, до того що бухати горілку, а потім іти дивитися футбол у стані коли на полі для тебе бігає 44 гравці – це нормально. Ні, я не закликаю до горілчаних репресій та сухого закону. Чудово, коли людина має вибір – чим їй займатися. І час від часу навіть горілки випити. Проте всі мабуть знають що таке асоціації. Видовище-спорт-футбол-насолода-горілка – ось до чого нас привчають, ось яку культуру у нас культивують.

Нам не дозволяють нормально вболівати за свою команду, забороняючи фаєра, нас обмежують у своїй свободі ледь не приставляючи до кожного особистого міліцонера, нам можуть не дозволити вивішувати банер, коли його зміст не збігається зі світосприйняттям “сильних світу цього”. Вочевидь, коли бидло видихає свій перегар у дудку всім легше та простіше. І після цього хтось звинувачує фанів у порушенні закону. А який закон порушують люди, які спекулюють такими речми як фізичне та моральне здоров”я нашого народу?

Хоча безглуздо апелювати до совісті цих людей. Неможливо звертатися до того, чого не існує в природі. Все що ми можемо – це рішуче виступити проти такої дискредитації нашого з вами футболу. Адже ми є сила принаймні тому, що футбол без вболівальників не потрібен нікому. Фанатські рухи клубів вищої, першої та другої ліг Чемпіонату України (не СВ, а справжнього чемпіонату), спортивні журналісти, просто адекватні та мислячі люди -–ніхто окрім нас не зможе зупинити паплюження спорту. Ніхто окрім нас не зможе зупинити те приниження до якого змусили нас, обізвавши наш Чемпіонат маркою горілки.

P.S. От цікаво, а якби на рекламу розшедрився б виробник засобу для проносу, то ми б мали “Гутталакс Чемпіонат України”?

Автор тексту нажаль невідомий редакції сайту White-Blue.kiev.ua, але ми готові підписати автора тексту, якщо він до нас звернеться.