Виїзд до БУХАРЕСТУ - чим біло-сині займалися у Румунії

White-Blue.kiev.ua

		Коментувати

Вже усі знають результат матчу групового турніру Ліги Чемпіонів Стяуа Бухарест - Динамо Київ, що відбувся 21 листопада 2006 р. та встигли обговорити нереалізовані моменти та незараховані голи. А що чекало на київського фена поза полем, у місті та дорогою до Бухаресту не всім відомо. Тож, перейдемо до опису саме цих пригод.

Підготовка до виїзду відбувалась поступово, записувались всі бажаючі, пробивались баси, викуплялись квитки - все це було зроблено фан-клубом та самим клубом завчасно і одразу хочемо подякувати всіх хто приймав участь у цьому процесі. 

Понеділок. 20 листопада. Близько 11:00 вирушає три автобуса зі ст. «Динамо». Состав для виїзду більш-менш не поганий. Приємно було бачити Реброва, який їхав на своєму авто повз стадіон (як відомо він не приймав участі у грі), побачив посадку фенів у баси, зупинився, привітав всіх і лише після цього вирушив далі. Дорогою у кожному автобусі відбуваються свої, цікаві та глумливі події. Були танці, стриптиз :), пісні та коньяк, останній визнаний – «напоєм виїзду».

Кордон проходили з проблемами, самі їх знаходили. «Duty Free» деяких особистостей звабив, не утримались від спокуси:(. На румунській території на нас вже чекали «поліси», як вже потім з’ясувалось, щоб супроводжувати нас аж до Бухаресту. «Поліси» поділились інформацією і сказали, що їх про наше прибуття повідомили колеги з України. На скільки нам відомо, це має робити клуб, повідомляти про прибуття своїх фенів (офіційних делегацій). Але ми не проти того щоб швидко, кортежем добратись до Бухаресту.

Вівторок. 21 листопада. Близько 08:00 прибуваємо до Бухаресту. Перші враження від міста негативні. Сіре, совкове місто наповнене циганами. Нас відвозять на околицю міста де розташований торговий центр «Cora» - не знаю румунської, але по-нашому, мабуть це кореш:). Тут ми знайшли для себе перший обмінник, перше румунське пиво (наше краще). Підкріпившись, маленькими групками вирушили у саме місто. Не проїхавши  зупинки трамваєм застрягаємо на перехресті, де не працює світлофор - тут на нас чекав хаос. З чотирьох напрямків заблокований рух, при тому що інтенсивність не дуже велика. Ви б бачили румун, які висовували свої «хвайні» пики з авто і кричали один одному усілякі побажання. Виявилось у ході  «діалогу», що одним з образливих є слово – комуніст.

Добравшись до центру міста (а він не відрізнявся особливо від усієї частини) ми не знайшли нормальних пабів де було б засісти усім мобом. Близько 15:00 знаходимо частину фенс, які вже з «місцевим гідом - полісменом» і вирушаємо разом до «старих», які знайшли бар і там фестивалять. Поводимось досить розкуто, п’ємо пиво, співаємо пісні у центрі міста. Поруч машини поліцейські та самих поліцаїв близько 10, приємно те що вони не заважали нам відпочивати і стояли осторонь. Поліцейські згодом повідомляють, що до нас рухається близько 100 фенс «Стяуа», і радять нам залишити цей бар. Цим вони думали, що налякають нас і ми відправимось до своїх автобусів, але вийшло все навпаки, ми ще залишились на три години біля цього бару.

Ближче до матчу вирушаємо до наших басів, щоб отримати квитки. Їхали в метро під супроводом поліцейських. Метро нагадувало шахту, а в ній рухались повозки-вагони, в яких духота й сморід.

Отримавши квитки біля автобусів, частина фенс поїхала своїм ходом до стадіону. У них були надії на побачення з румунськими колегами, не сталося. Ніхто не чекав їх ні дорогою до стадіону, ні біля стадіону.

Під’їхавши на автобусах до стадіону друга частина фенів потрапила під щільний шмон полісів. Один автобус взагалі відігнали та не випускали з нього фенс, мотивуючи тим, що люди в ньому п’яні, але декільком все ж таки вдалось вийти та потрапити на матч. Були спроби офіційних осіб домовитись з керівництвом правоохоронців, але не вийшло і близько 40 фенс так і не потрапили на матч. Прикро, те що постраждали і ті, хто був цілком тверезим у цьому автобусі.

Стадіон ще за годину до початку матчу був заповнений майже на 70%(!!!), а за 20 хвилин до початку матчу на всі 100%. Нажаль у нас немає такого. Ми почали заряджати ще на розминці команд. Фени Стяуа дуже негативно й нервово сприймали заряди «Динамо». Звісно бухарестське Динамо для них заклятий ворог. Один румун навіть намагався пояснити, якщо правильно ми його зрозуміли, то вони не проти України, не проти Києва, а проти «Динамо». Їх коробить це слово, і саме тому вони часто його чули від нас :).

Їх фенс (фенів Стяуа ще називають «мілітарі», бо Стяуа – то була армійська команда, таки собі румунські коні) яскраво почав матч, особливо була активна «Північна трибуна». Заряди лунали в одному тоні, розбіжності між секторами були дуже не значні. Фаєра запалали на протилежній від північної трибуни (де був великий прапор SOUTH BOYS) але їх було мало, близько трьох. Доречи, всі банери на всіх трибунах  румуни повісили верх ногами, бо протестували проти свавілля поліції на минулих матчах. В них там відбулося щось неймовірне за румунськими мірками. Потім ми вже дізналися що саме, коли на початку першого та другого таймів північна трибуна розтягнула великий банер «EUROPE SHOULD KNOW» (Європа має знати) і далі адреса сайту – www.abuzuri.com . Там можна дізнатися проти чого вони протестують.

Ще на початку матчу слід відмітити велике модульне зображення на декілька трибун (всі що за північними воротами). На фоні червоно-синіх кольорів було зображено два силуети фанатів із піднятими догори руками.

Заряджати по максимуму ми намагалися при першому же затишку трибун. У відповідь лунав свист, і ми думали про себе, що чутно нас не погано ;-).

Наші забивають гол - на нашому секторі хаос, слем, фаєра. У наших легенях стає ще більше енергії,  у опонентів здають нерви, деякі гарячково починають бити прапорами по сидінням. Адреналін виплескувався у нас назовні, навіть у сусідньому секторі, де розміщувалась офіційна делегація, також стояли та підтримували наш клуб, раніше такого не спостерігалось за ними на євровиїздах.

Після закінчення матчу нас тримали як завжди (для виїздів) на секторі. Біля виходу нас  знімали через одного на відео, а також наполегливо просили паспорт, який також знімали. Як нам пояснили це просто вибіркова зйомка. Але тут виникає питання для чого?

Дорога назад. Територією Румунії нас знову супроводжують поліцейські, і вже під ранок ми на кордоні з Україною. Наші митники тепло зустрічають в одному з кафе на цій же митниці і навіть декого запрошують за свій стіл та пригощають випивкою:). Приємно повертатись додому.

Gektor

Фотогалерея матчу