На гру із нікому не відомою ірландською «Доргедою» людей на стадіоні зібралося приблизно як на матчі з «Металістом». Ще приємніше, що в кількості знову додала і ультрас-трибуна, хоча з пунктуальністю традиційно не все гаразд. Якщо на грі з харьками зібралося 2,5-3 сектори, то в середу принаймні 3 було точно. Зникли ганебні ленти між секторами, хто зна – може цей суто психологічний момент посприяв такій шизі, яка була того вечора.

Початок матчу – звична картина: сектори не заповнені, багато порожніх місць, перенесення модульного шоу на другий тайм. Одразу ж після оголошення складу фанати привітали Динамівця (з великої літери Д) Олега Лужного із 40-річним ювілеєм: був піднятий банер із написом «Вітаємо Лужного 4:0», що символізувало і вік динамівського тренера, і бажаний рахунок, усе це супроводжувалось вигукуванням прізвища Олега Романовича та аплодисментами. У середині першого тайму людей на секторі помітно побільшало, шиза пішла веселіше. Запам’яталося багаторазове виконання пісні «Гей наливайте», яку проспівали рази 3 поспіль, при чому починаючи із другого куплету. Вкотре  вдалося влаштувати перекличку із центральною трибуною, кузьмичі стали охочіше відповідати. Чи може в них період сплячки закінчується перед матчами Ліги Чемпіонів? З візуалки по першому тайму, окрім банера-привітання, - близько 15 розтягів та великі прапори.

Другий тайм почався модульним шоу – банер із фірмовою літерою Д обклали білими та синіми модулями з тканини, а на перилах було вивішено підпис «На мяскву!». Вийшло дуже злагоджено та симпатично. Ну й мабуть найприємніший момент – шиза у другому таймі. Можно було б сміливо писати «Шиза – на тверду п’ятірку!». Можна було б, якщо б не матч із м’ясом попереду, на якому повинні відшизіти ще краще. Різнобою не було як такого, усі заряди в один голос, що рідко спостерігалося навіть навесні, гучні переклички з кузьмою, яка почала потроху підтримувати прості заряди, а наприкінці матчу хвилин із десять провела стоячи, емоції били через край… Такої атмосфери на секторі не було вже давно. Після другого забитого м’яча на секторі 9 спалахнув файер, десь почали вибухати петарди. Останні хвилини взагалі були чимось неймовірним, навіть не варто намагатися описати це словами.  Коли цей інфарктний матч закінчився і всі зітхнули з полегшенням, на 9 секторі був піднятий банер «Мама, я уехал в Маскву. Сын FCDK». Проводжали команду з поля зарядом «На Москву!», тепер із нетерпінням чекаємо перший тайм «радянського дербі».

Безперечно, шиза була на дуже хорошому рівні. Але зараз мета - ще більше, ще краще, ще гучніше, ще злагодженіше. Тому що наближається,  не зважаючи на всі манчестери та барси, які можуть нам зустрітися в групі (якщо ми туди потрапимо), щонайменше матч року. А команді зараз  хочеться сказати ще раз те ж саме, що сказали в один голос 3 заповнені фанатські сектори разом із усім стадіоном: «НА МЯСКВУ!!!»

Adriano, спеціально для White-blue.kiev.ua

Фотогалерея матчу

Адреса матеріалу в інтернеті: http://white-blue.kiev.ua/reports/669.htm

Назад