Ігор Суркіс: "Лобановський чітко знав та розумів, чого хоче досягти в житті"

Новини | 07.01.2011
ФК Динамо

		Коментувати

Президент «Динамо» Ігор Суркіс ушанував пам’ять Валерія Лобановського, якому сьогодні виповнилося б 72 роки, і поділився спогадами про великого тренера та видатну людину.

- Сьогодні зібралося багато людей – рідні, колеги, вихованці Валерія Лобановського, щоб у черговий раз вшанувати пам’ять Героя України, великого тренера та людини. Ми зобов’язані пам’ятати Валерія Васильовича, оскільки він багато чого зробив для європейського та світового футболу. Гадаю, його ніколи не забудуть, оскільки пам’ять про нього передається з покоління до покоління. Якби Лобановський був живий, його День народження напевно святкували б уже десь на зборі. Він зазвичай збирав команду в останніх числах грудня, і на початку року вже їхали готуватися до відновлення сезону. Це була певна традиція… Пам’ять про нього світла й досі.

- Існує думка, що останнім часом, із запрошенням до команди російських тренерів Сьоміна та Газзаєва, ви відійшли від «конспектів Лобановського»…

- Ви знаєте, я ніколи і не зберігав конспектів Лобановського, оскільки не був тренером і не грав у футбол на професійному рівні. Саме тому мені складно говорити про так звані «конспекти Лобановського». Вони мають бути, передусім, у головах, це дано людині чи ні. Приміром, один лікар може зробити операцію, а інший, навіть маючи в розпорядженні масу грошей, на жаль, ні. Що стосується «конспектів», то, можливо, вони залишилися у хлопців, які працювали з Лобановським, але необхідно ще правильно скористатися ними, налаштувати команду психологічно, щоб вона перемагала. Ми пройшли шлях запрошення наставників, які працювали поряд із Валерієм Васильовичем, але не отримали того результату, на який чекали численні прихильники «Динамо». Тому зараз довелося вдатися до послуг російських тренерів. Та й ділити фахівців на українських, російських чи іноземних, гадаю, не варто. Головне – щоб біля керма стояла людина, з якою команда буде досягати результату та дасть віру в можливість досягнення перемог.

Напевно, ви не пам’ятаєте, а я пам’ятаю великого російського тренера Віктора Олександровича Маслова, який заклав «Динамо» переможні традиції. Під його керівництвом команда ставала тричі чемпіоном у 1966, 1967 та 1968 роках, а в 1969-му, ставши другими, його навіть ніхто не проводжав на вокзалі – ані керівництво ЦК, як було модно в той час, ані вболівальники. Він підняв планку настільки високо, що для «Динамо» (Київ) існувало лише перше місце, а все, що нижче, було провалом. Таке й зараз ставлення, вболівальники вимагають перемог у всіх турнірах. Нам необхідно знайти тренера, який має підібрати футболістів, і, наголошую, за підтримки вболівальників домагався би успіхів.

- Ви були дуже близькими з Валерієм Лобановським. Що ви можете сказати про його харизму, силу духу та його велич?

- Нічого нового я не скажу. Валерій Васильович чітко знав, чого він хотів – як від себе, так і від команди, якою керував. Прийшовши до «Динамо» в 1996 році, він поставив завдання виграти Лігу чемпіонів. І він чудово розумів, що з цією командою можна спробувати реалізувати задумане. І всім нам довів це в 1999-му, дійшовши до півфіналу. Лише безглузді помилки та певні нюанси, які бувають у футболі, не дозволили нам вийти до фіналу Ліги чемпіонів. Найголовніша його риса – він був не просто мрійником, а чітко знав та розумів, чого хоче досягти в житті. І досягав – двічі виграв Кубок володарів Кубків, Суперкубок Європи, із збірною СРСР ставав срібним призером чемпіонату Європи і т.д. Він здобував із командами великі перемоги, і на пострадянському просторі немає тренерів, які могли б зрівнятися з Лобановським за досягненнями. Валерій Васильович – це масштабна особистість, і не просто так про нього пам’ятають і досі, двічі на рік, у день смерті та День народження, збираючись біля його могили. У моїй пам’яті він залишився людиною, яка знає, чого хоче. Ще раз світла йому пам’ять.

- Чого можна очікувати від Меморіалу Лобановського, який останнім часом зазвичай проходить у серпні?

- Цей турнір проводиться під егідою Федерації футболу України. Іноді він виходить цікавим, іноді – не дуже. Можливо, необхідно знайти «вікно» і проводити його з іншим складом учасників, на іншому рівні. Не можна перетворювати цей турнір на щось другорядне. Необхідно обов’язково все продумати і зробити його цікавим для вболівальників. Але для цього потрібно знайти відрізок часу, оскільки «Динамо», як ви знаєте, виступає в дуже щільному графіку.