Звіт: Динамо - Бешикташ 1:0 20/10/11 ЛЄ

VivaFCDK

		Коментувати
Tweet	0

При звичайному розкладі речей секс, звичайно, більш приємне заняття, ніж споглядання футболу (ніяких смутних нічиїх, офсайдної пасток і засмучень з приводу програшу - та до того ж тепло і затишно), але перемога на останніх секундах викликає ні з чим не порівнянне по силі почуття. І це було воно! Ні з чим незрівнянна радість, ніби кияни в Лізі чемпіонів перемогли. Хоча, здавалось би, ну подумаєш, перемогли Бешикташ... ми ж ціх турків ще рік тому рвали на шматки (4:0 і 4:1).

 Весь матч не запам’ятався чимось особливим. Доволі посередня шиза, буває гірше, але буває і вогонь... з візуалки лише прапори. Що ще? Ну спалили розу Бешикташа,ну порвали барабан, але по суті всі 90 хвилин можна вмістити в 2 строки тексту. А коли пішов доданий час і кузьма почала збиратись додому, зловив себе на думці, що якщо буде нічия, то шансів на єврокубкову весну буде дуже і дуже мало. І не я один це розумів, бо звук ставав все тихше і тихше, а сектори без настрою додивлялись матч, напружено гіпнотизуючи круглого. Ось, вже спливла третя додана хвилина, останній кутовий у ворот суперника і... крик, слем, хтось прилітає зверху, фаєри, досі крик, вже і футболісти під сектором, виявляється і матч закінчився, футболки на секторі, люди прориваються на доріжки, спускають собак... в голові потроху починає прояснятись і сусід питає: А хто забив? І ніхто не знає, ніхто не помітив. Вже майже всі розійшлись, і тут над стадіоном лунає таке пронизливе: Гол забив Денииииис Гаааармаш!