«Нормальні люди в 11 сектор не ходять!..»

Новини | 01.06.2007

		Коментувати

Події фінального матчу Кубка України-2007 з футболу між «Динамо»(Київ) та «Шахтар»(Донецьк) викликали широкий суспільний і міжнародний резонанс. Вразило не тільки жорстоке побоїще спецпідрозділом МВС «Беркут» вболівальників «Динамо», безпорадність високопосадовців (у т.ч. Президента, Прем’єр-міністра та Генерального прокурора, які були присутні на матчі і протягом майже 20 хвилин спостерігали за бійнею українських громадян), а й те, як у 11 секторі близько 200 бійців «Беркуту», призначення якого – боротьба з організованими злочинними угрупованнями, не змогли дати ради футбольним вболівальникам.

«Нормальні люди в 11 сектор не ходять!..», - так охарактеризував фанатів речник МВС Константин  Стогній. Хто ж такі ці вболівальники київського «Динамо»?

Матч почався величною ходою вболівальників київського «Динамо» від однойменного стадіону ім. В.В. Лобановського через Хрещатик до НСК «Олімпійський». Не зважаючи на сильну зливу, захід був надзвичайно масовий, за різними оцінками у марші взяло участь близько 3-ох тисяч фанатів. Марш був яскравим (фанати тримали клубні біло-сині прапори, палили піротехніку та співали динамівських пісень), але в той ж час і організованим та мирним.
Початок футболу. Обшук перед стадіоном. П’ять ліній міліції. Обшукують детально усіх. Чекаєш своєї черги і спостерігаєш за міліціонерами як вони виконують цю процедуру. Хтось не приховує свого роздратування (напевне за забраний вихідний), хтось механічно виконує свій обов’язок, а хтось свідомо принижує людей хамством, непристойними вигуками і погрозами, а окремий унікал б’є підлітка по статевим органам!!! Без коментарів…
Матч тривав як завжди. Шалена підтримка фанатів підсилювалася простими вболівальниками на інших секторах. В перерві міліція забирає квитки у тих, хто покидає сектор і йде в туалет. За вболівальників вступається якийсь хлопець, показує журналістське посвідчення і вимагає від міліціонерів їх керівника. Все обходиться...
Другий тайм... Як відомо, після голу активні вболівальники київського „Динамо” запалили фаєри на 11-му секторі. Мить – і декілька десятків вболівальників починають швидко звільняти свої місця. „Правоохоронці” (як стало відомо пізніше – це був сумнозвісний дніпропетровський „Беркут”, відомий своєю жорстокістю і відданістю міністру МВС Цушку) зайнялися розганяти і бити фанатів гумовими кийками. Найсміливіші залишились протистояти оскаженілому „Беркуту”. Багато з вболівальників були затримані і отримали травми легкої та середньої тяжкості.

Коментарі свідків і постраждалих:

Сергій, 30 років, менеджер: «Прийшов на матч зі своїм товаришем... Коли з’явилася звичайна міліція, вже майже всі фаєри були потушені самими фанатами. Потім з’явився «Беркут», і почалося…Як завжди - матюки, удари. Зрозумів, що це аж занадто серйозно, коли «беркутівці» наступали ногами на лежачих і наносили удари перевернутим кийком з Т-подібною ручкою. Все це сталося з моїм товаришем, який впав між рядами і його почали добивати двоє „беркутівців”. Коли побачив розбиту голову, кинувся на допомогу, прикрив, як зміг, своє теж отримав. Гадаю тільки кров частково їх зупинила. Голова товариша була дуже сильно розбита, нам не вдавалося зупинити кров. На допомогу прибіг ще один вболівальник і звичайний міліціонер, який допоміг моєму товаришу розчистити дорогу до травмпункту. Після того, як там йому надали допомогу, міліція сказала, щоб забирався подалі. Довідку про травми голови і різку біль в ребрах, звичайно, ніхто не видав…»

Федір, 26 років, студент: «Я, одразу ж як почалося, - кинувся в сторону «Беркуту». Було видно, що просто так нам це не минеться. Маю немалий досвід вболівання, тому знав, як діяти. Знав, що собою маю стримувати «космонавтів», інакше кінець усім. Біля мене було близько трьох десятків хлопців, які взяли це на себе. Десь через півхвилини до нас долучилися інші, потім почали літати стільці. Радію з того, що не дали цим тваринам нас затоптати. Це була природня реакція на їх дії. Коли бачиш таке, після обурення – тільки злість. Хтось тікав, ми – ні…

Вікторія, 16 років, школярка: «Всі почали тікати і перелазити через огорожу між ярусами. Багато людей падало. Міліція била усіх, хто тікав, хто рятувався, хто лежав. Я зупинилася, бо розуміла, що можуть затоптати. Потім почала знімати на фотоапарат. Підбіг міліціонер і вдарив по голові, щоб не знімала. Я після матчу була в такому розпачі, що не могла декілька годин говорити».

Світлана, 41 рік, тренер національної програми з профілактики ВІЛ-СНІД, психолог-педагог: «Я у 17 секторі, мій син – у 11-му. Завжди вся наша сім’я: і мій батько, і чоловік, і неповнолітній син завжди ходили на футбол... Богу дякувати, син серйозно не постраждав. Зрозуміла, що ми абсолютно незахищені в нашій державі. Демократія, права людини – який все це фарс! Знаю, що мій син там поводив себе гідно, навіть якщо і чинив спротив. Я пишаюся нашими фанатами, які дали „Беркуту” у відповідь. Коли фанатів вивели зі стадіону, «Беркут» висмикував по одному, відтягували в бік і били. Шість здоровил – одного! Я кричала – «Що ви робите!!!»... Біля Палацу Спорту конвойованих фанатів зустрічали вболівальники з інших секторів. Ви б бачили, як їм аплодували!!!»

Віталік, футбольний вболівальник, 20 років: «Перший раз був побитий «Беркутом» на секторі 4 роки тому. Знаю як по малолітству отримувати ні за що. Це залишається на все життя. Тепер таких принаймні на 2-3 сотні хлопців більше. Вітаю цей «Б-е-е-е-е-еркут», що вони черговий раз довели, що вони не орли, а козли…Тому таке до них ставлення...”

За повідомленнями МВС – „Беркут” діяв в межах закону. Свої коментарі залишу поза увагою. Дозволю собі бути тенденційним, оскільки перебував на сусідньому секторі і бачив все власними очима. Не буду висловлювати думку міліції, бо коли звернувся до майора на стадіоні, він відповів, що своє ім’я забув і порадив йти не оглядаючись. Я залишився стояти, а пішов він...

Зараз триває слідство по справі побиття вболівальників «Динамо». Не вірю в те, що вдасться добитися справедливості і заздрю тим, хто не чекає, як закінчиться ця судова справа, а продовжує своє життя гідної людини, фаната «Динамо Київ».

Події цього фінального матчу залишили відчуття того, як наша побутова і політична буденність вбиває цінність справжніх людських характерів і якостей. Адже саме ці індивідуальні характеристики не дозволяють нам забути про свою особистість і відповідальність за те, як гідно ми проживаємо свій вік.

Ростислав Кегельчук,
вболівальник ФК „Динамо Київ”