"Ультрас" праві?

Новини | 01.12.2007
Україна Молода

		Коментувати

Смерть Габріеле Сандрі як привід «антиполіцейської» солідарності українських та італійських фанатів

На матчі «Динамо» — «Рома», що відбувся цього тижня на НСК «Олімпійський», вболівальники обох команд мали додаткові стимули підтримувати свої клуби гучніше, ніж зазвичай. Організатори чомусь розмістили фан­сектори суперників зовсім поруч, просто один над одним — тільки на різних ярусах. Тож «ультрас» «Динамо» й «Роми» впродовж усіх 90 хвилин намагалися переспівати одне одного. Втім, попри взаємні образливо­насмішкуваті скандування, супротивники знайшли спільну мову на початку першого тайму. Українці та італійці згадували загиблого від поліцейської кулі Габріеле Сандрі.

Два постріли

Це сталося більш як два тижні тому. 26річний Габріеле разом з іншими фанатами римського «Лаціо» їхав на виїзний матч. Але в містечку Ареццо біля автогриля, де обідали «лаціалі», спалахнула сутичка з фанатами «Ювентусу», котрі, як на біду, зупинилися там само дорогою на свою гру. Сутичка, втім, ні в що серйозне не переросла — обидва табори мали цього дня важливіші фанатські справи в інших містах. До того ж до кафе прибули карабінери, щоб розійняти вболівальників. Сандрі вже сидів у своїй машині, коли в нього влучила поліцейська куля.

Пізніше правоохоронець стверджував, що стріляв у повітря, аби припинити сутичку. Однак перевірка показала, що карабінер після першого пострілу не поставив зброю на запобіжник, і почав бігти. Другий постріл був фатальним для молодого Габріеле — відомого римського діджея.

За кілька годин про смерть фана «Лаціо» дізналися «ультрас» усієї країни. На матчах почалися безлади з вимогою припинити чемпіонат. Фанати вийшли на вулиці з гаслом «Через Рачіті зупинили чемпіонат, а смерть уболівальника нічого не варта?» (йдеться про смерть карабінера більш як півроку тому з вини фанатів, коли через цю подію перервали всі футбольні змагання в Італії). Фанати «Роми» і «Лаціо», запеклі вороги, об’єдналися для спільного нападу на казарми карабінерів у Римі. Вони закидали будівлі пляшками з запалювальною сумішшю й петардами, перекрили рух мостом через Тібр. Безлади відбувалися також у Мілані, Турині, Флоренції й Бергамо. Своїх фанатів не могли умовити заспокоїтися навіть футболісти. Матчі скасовували й переносили, зустріч «Аталанта» — «Мілан» було зупинено на 8й хвилині, тому що гарячі вболівальники намагалися прорватися на поле, нападали на поліцейських. «Ультрас» обох команд, попередньо домовившись перед матчем, разом скандували на адресу поліціянтів: «Убивці».

«У нас закон використовують для беззаконня»

«Можливо, в нас футбол справді надмірно пов’язаний із навколофутбольним насильством. Можливо, трагедія з Габріеле була тільки фатальною помилкою, а реакція хуліганів — звичайнісіньким вандалізмом, — розмірковує про природу жорстких протестів італійський «ультрас», що побажав залишитись неназваним (в Італії через останні події фанати мають великі проблеми з поліцією; скажімо, друзів Габріеле, що їхали тоді з ним однією машиною, судитимуть за хуліганство). — Але спитайте в людей тут, в Італії, до кого вони ближчі — до поліції чи футбольних хуліганів? І ви ніколи не почуєте у відповідь «до поліції». Пересічний італійський фан каже в коментарі «УМ»: «Проблема в тому, що тут закон щодня використовується для беззаконня, правосуддя — проти людей. І люди вже не витримують».

Чемпіонат Італії таки зупинили на тиждень, а в день похоронів Сандрі в Римі було оголошено траур зранку до 14ї години. Біля великого портрета Габріеле залишали свої «рози» (клубні шарфи) вболівальники чи не всіх італійських команд.

І в нас «їхні» проблеми

В українців — своя історія протистоянь з міліцією. Фінал Кубка України у травні 2007го, коли «Беркут» влаштував побоїще, не особливо переймаючись присутністю на стадіоні Президента й інших високопосадових осіб. Кривий Ріг у травні 2006го, коли бійці «Беркута», оточивши сектор динамівських «ультрас» і не даючи нікому вийти, не тільки жорстоко побили вболівальників, а й «обробили» їх сльозогінним газом. Нарешті, події в Житомирі у 2002 році, коли внаслідок звірячого побиття динамівських фанів, влаштованого спецпідрозділом МВС, загинув один вболівальник. Тож емоції італійців зрозумілі багатьом українським фанатам.

Зрештою 27 листопада 2007 року, Київ. Уболівальники «Роми» почали облаштовуватись у секторі НСК «Олімпійський», розгортати банери. Одним із перших з перил другого ярусу звісився чорний плакат із літерами Gabrile VIVA. Пролунав свисток арбітра. Динамівські фани мовчки підняли на руки банер із написом RIP Gabriele Sandri, під ним розгорнули портрет Габріеле, а ще нижче — гасло A.C.A.B, «міжнародне» висловлення зневаги до поліцейських (англійська абревіатура фрази «Всі менти — байстрюки»).

Італійці гаряче аплодували на знак подяки й разом із киянами зняли шапки під час хвилини мовчання — попри те що фани «Роми» — найзапекліші вороги фанів «Лаціо».

Своїми думками з «УМ» поділився Сергій «Jose», «ультрас» київського «Динамо», один з авторів банера на пам’ять Габріеле Сандрі. «Звістка про вбивство Габріеле поставила дибки не лише фанів «Лаціо». Багато хто дивується, чому це фани інших команд виявляють солідарність, незважаючи на «фанатські війни». Насправді кожен фан розуміє, що на місці Сандрі міг опинитися будьхто і що треба зупинити це міліцейське свавілля, поки воно не зупинило нас, — каже Сергій. — Тож ми з хлопцями із «Ю27» («ультрас»угруповання, до якого входить «Jose») вважали за обов’язок показово вшанувати пам’ять Габріеле на матчі з «Ромою». Правоохоронці намагаються виставити всіх фанів злісними хуліганами й ледь не звірями, виправдовуючи таким чином застосування кийків і сльозогінного газу. Хоча звірі — це, швидше, ті, хто вбиває беззбройних...»

Ольга ХУДЕЦЬКА