Відповідь Ультрас Динамо на публікацію з офіційного сайту клубу

Новини | 26.08.2008
White-Blue.kiev.ua

		Коментувати

Нещодавно на офіційному сайті футбольного клубу «Динамо» Київ з’явилася стаття, в якій так звані «звичайні вболівальники» звинувачують активних фанатів у непристойній поведінці та закликають не виконувати «нецензурні» заряди… При цьому дуже цікавим є факт, що підписаний цей заклик не самими «звичайними вболівальниками», а Інформаційною службою клубу.

Публікація такого роду матеріалу на даному ресурсі, чесно кажучи, стала неприємною несподіванкою. «Ультрас Динамо» публічно звертаються до «звичайних вболівальників», адміністрації офіційного сайту та керівництва клубу.

Славетна історія Динамівського фанатського руху, як і історія Великого Клубу Динамо Київ, писалася протягом  десятиліть, і містить багато яскравих сторінок. Роками закладалися традиції київського супорту, формувався власний стиль активної підтримки улюбленої команди. Починаючи з далеких семидесятих-вісімдесятих років і до сьогодні рух динамівських фанатів пройшов довгий і нелегкий шлях свого розвитку, вбираючи в себе найкращі риси європейських взірців фанатіння та зберігаючи при цьому неповторний національний колорит. Нове покоління фанатів продовжує йти тим самим шляхом, повністю розділяючи та приймаючи погляди на підтримку команди попередніх поколінь суппортерів. Щодо сучасної нашої історії, можна констатувати: зараз  фанатські сектори на обох кінцях стадіону є головним і єдиним джерелом активної голосової та візуальної підтримки команди, саме вони є справжніми, відданими вболівальниками Великого Клубу.

Переходячи до звинувачень фан-трибуни у «нецензурності», хочемо заявити наступне. Динамівські фанати ніколи не були і не будуть ханжами. Ми завжди називали і будемо називати речі своїми іменами. Відверто кажучи, «нетолерантні» заряди на адресу суперника дуже охоче підтримуються всім стадіоном, а загальновідоме «суддя *******» взагалі у 100% випадків починає лунати з центральних секторів.

Ви звинувачуєте фан-трибуну в «нецензурних вигуках» на адресу суперників, а от про атмосферу на вищезгаданих центральних секторах із «звичайними глядачами»  ніхто не згадав, тож згадаємо ми. Коли кияни інколи пропускали один м’яч, за ним, можливо, і другий, що ми чули з фан-секторів? Правильно, «вперед, Динамо, ми з тобою!». Які вигуки лунали у цей час із центральних секторів, ми цензурно замовчимо. Чого лише варті події на домашньому матчі з Охтирським «Нафтовиком», коли «звичайні глядачі» з центральних секторів почали ображати ветерана команди, Капітана (саме з великої літери) – Сергія Реброва! Що можна сказати про зміст цих вигуків, якщо син Сергія залишив стадіон із сльозами на очах. Ось така унікальна версія цензурності та відданості у виконанні «звичайних глядачів». І це не є одиничний випадок.

Піднімалася тема культури поведінки та культури вболівання. Гаразд. Настрій на фан-трибуні – завжди підтримка команди за будь-якої ситуації на полі та за будь-якого турнірного становища. Настрої ж на центральних секторах, серед «звичайних глядачів», змінюються зі швидкістю, пропорційною рахунку на табло та графі «очки» у таблиці чемпіонату. Коментарі зайві. І ви, шановні «звичайні глядачі», закидаєте щодо культури вболівання?

Про культуру поведінки окремо. Фан-трибуна представлена людьми різного віку та різних професій, на стадіоні відбувається неймовірний вибух емоцій, все відбувається в єдиному пориві. Щодо зарядів на адресу опонентів – так було, так є, так буде. В усіх країнах. І ми – не виключення. Футбол – гра мільйонів, і конфронтації не уникнути. Це не лише наша думка, це загальновизнаний факт. Едді Брімсон, який досліджував свого часу фанатські рухи Англії (до речі, Батьківщини не тільки самого футболу, а і явища футбольного фанатизму) дійшов буквально такого висновку: «Неймовірне збудження і пристрасть, які супроводжують гру, неодмінно призведуть до того, що уболівальники прагнутимуть до конфронтації» (Е. та Д. Брімсони, «Ми йдемо»). Знову повернемося до центральних секторів стадіону, яку культуру поведінки демонструють вони? Стосується не окремих індивідів, які скоріше є позитивними виключеннями, а соціуму «звичайних уболівальників» в цілому. Серед них зазвичай дуже великий відсоток осіб у нетверезому стані (не кажемо, що абсолютно всі, і не ототожнюємо). На аналогічне звинувачення, яке може пролунати, одразу ж відповідаємо: спробуйте у стані алкогольного сп’яніння простояти на одному місці півтори години, ще й на спеці, шалено підтримуючи команду та не вибиваючись із загального ритму. Виходить?

Ситуація після матчів. Мало того, що абсолютна більшість «звичайних уболівальників» починає залишати стадіон за 5-10 хвилин до закінчення матчу, не подякувавши своїй команді за гру (незалежно від результату), ще й на центральні сектори після них реально страшно дивитися – на кожному сидінні не прибрані за собою зім’яті газети, а на підлозі – цілі гірські хребти від налузаного насіння. Чи вам не соромно, панове? А ще й враховуючи досить солідний середній вік «звичайних уболівальників», який набагато перебільшує такий самий на фан-секторах, котрі в основному представлені молоддю.

Підведемо підсумок. Ми не стверджуємо, що ми ідеальні. Сподіваємось, «звичайні вболівальники» отримали відповіді на всі свої питання та претензії. Радимо їм не безцільно критикувати фанатський рух, а увімкнути телевізор чи зайти в інтернет і подивитися, як у інших країнах Європи (навіть у деяких містах України – у Львові, наприклад) «звичайні уболівальники» допомагають своїм фан-секторам активно підтримувати команду. Ми вже зробили крок вам на зустріч. Фанатські сектори постійно ініціюють переклички із центральними трибунами, заохочуючи «звичайних уболівальників» до спільної підтримки команди, інша справа, що не завжди отримують відповідь… Залишатися сидіти мумією на своєму кріслі з пакетиком насіння в руках і затикати вуха від «нетолерантних до суперників» зарядів, чи робити підтримку Великого Клубу дійсно могутньою та яскравою спільними зусиллями – вибір за вами. Ми обираємо варіант активної співпраці з усім стадіоном на кожному матчі.

І останнє. Прохання до керівництва футбольного клубу «Динамо» чітко визначити свою позицію, хто для вас є СПРАВЖНІЙ вболівальник Великого Клубу – сидяча мумія, що весь матч жує насіння та ганьбить гравців за негативного рахунку, вигукуючи на адресу вчорашніх улюбленців образливі вирази та залишаючи стадіон після пропущеного м’яча, або відданий фанат, який усі 90 хвилин шалено підтримує команду, не жаліючи голоса, та завжди залишається всім серцем разом із «Динамо»,  навіть у тяжкі часи? Третього, як кажуть, не дано.

Чи було доречним розміщувати подібній матеріал на офіційному сайті клубу, тим більше висвітлюючи суб’єктивну точку зору і розкривати питання лише з однієї позиції? Це наштовхує на думку, що клубові просто не потрібні фанатські сектори та активна підтримка…

Інформаційний відділ Ультрас Динамо